Бомжі у власних квартирах
Орест Васкул – колишній вояк УПА. За свої погляди й переконання потрапив на далеку Північ. На заслання. Відбувши радянське покарання, разом з багатьма побратимами та їхніми сім’ями повернувся в Україну. Із тресту «Воркута-вугілля» – до села Ясногородка Макарівського району Київської області.
Місцем подальшого помешкання так званих переселенців радянська влада визначила територію бази відпочинку «Лісова казка». Саме в тутешніх будинках людям надали житло. Зі справжніми ордерами, завіреними 25 – 30 років тому печаткою Макарівського райвиконкому.
Біда в двері кожної квартири зазирнула 1992 року. Тоді керівник фірми «Емос» на підставі неіснуючих установчих документів уклав угоду про купівлю-продаж «Лісової казки».
– Більш ніж 10 років цей контракт був нотаріально не засвідчений, – каже адвокат Олег Мусієнко. – Проте даний факт аж ніяк не спантеличив керівника вищезгаданої структури. Він нібито за невстановлених обставин втратив договір, що за чинним законодавством вважається основним правоустановчим документом. Тому з низкою позовів звернувся до суду. З метою встановити право власника.
Унаслідок кількох незаконних дій і комбінацій керівникові товариства вдалося досягти бажаного. Апеляційний господарський суд Києва ухвалив рішення на користь «Емоса». Він – власник бази відпочинку. Зроблено це було заочно. За спиною 57 мешканців тамтешніх будинків.
Певна річ, здійнявся ґвалт. Люди почали шукати захисту й справедливості. Народний депутат Олег Тягнибок наполягав, аби прокурор Макарівського району Володимир Непотрібний порушив кримінальну справу проти фірми. Позаяк та незаконно стала власником «Лісової казки».
Володимир Леонідович уважно прислухався до нардепівських аргументів. Проте вирішив піти іншим шляхом. Він подав позов до ТОВ «Емос» з вимогою видати ордери громадянам, котрі мешкають на території бази відпочинку. Навіщо їм додаткові ордери? Адже відповідні документи мешканцям тамтешніх будинків свого часу вручила радянська влада. І ті папери на житло поки що ніхто не відміняв.
Позов, що є, по суті, майновим спором, зазвичай подається за місцем свого знаходження. У цьому випадку – до Макарівського райсуду. Проте пан Непотрібний чомусь обрав Шевченківський райсуд м. Києва. Здавалося, колегу-юриста мав би поправити тамтешній суддя Ігор Мороз. І прокурору з Макарова підказати, мовляв, любий друже, ти відхилився від курсу кілометрів на 30-40. Але, схоже, хлопці порозумілися.
– Згідно з Цивільно-процесуальним кодексом України у Шевченківському райсуді міста Києва не мали права приймати позовну заяву, – зауважує правозахисник Олег Мусієнко. – У крайньому разі позов мав би подаватися до Печерського райсуду. Адже юридична особа (фірма «Емос») зареєстрована за адресою: вулиця Предславинська, 38.
Отже, макарівський гість із відповідною позовною заявою звернувся до фірми з Печерського пагорба, а та, в свою чергу, подала зустрічну заяву. У ній од Ігоря Мороза «вимагали» усунути перешкоди при користуванні священною і недоторканою власністю». Тобто 57 мешканців із власних домівок… викинути на вулицю.
За словами пана Мусієнка, несправедливий суд відбувався з грубими порушеннями. 20 жовтня таке рішення врешті-решт і ухвалив Ігор Мороз. Він відхилив позов макарівського прокурора. Натомість цілком задовольнив представників вище-згаданої контори. Одним розчерком пера служитель Феміди позбавив людей їхнього законного помешкання. Без надання іншої житлової площі.
– Скринька відкривається дуже просто, – коментує антизаконну, антигуманну ухвалу правозахисник Петро Васкул. – За 28 кілометрів од Києва – 17,5 гектара рекреаційної землі. Її вартість – надзвичайно висока. На неї поклали своє око так звані олігархи місцевого значення, котрі фактично «купили» весь Макарівський район. Проте на шляху до повного захоплення тутешніх земель, можна сказати, постали 57 ясногородців.
Боротьба в «Лісовій казці» точиться три роки. За цей час представники громади кілька десятків звернень надіслали на ім’я Президента України, котрий, до речі, порівняно недавно своїм указом визнав заслуги перед Україною Ореста Васкула й нагородив сивочолого ветерана орденом «За заслуги» третього ступеня. Тепер же літнього чоловіка і його сусідів перетворили, даруйте на слові, на бомжів.
Безперечно, ще є термін на апеляційне оскарження. Але водночас селяни сумніваються в справедливості української Феміди. Бо ж у судовій гілці влади існують серйозні проблеми. Одна із найболючіших – її корумпованість. Звичайні громадяни України фактично втратили конституційне право на захист своїх цілком справедливих інтересів. І все ж, без надії сподіваючись, ясногородці вже вкотре звернулися по допомогу до гаранта конституції. Можливо, він нарешті їх почує. Сподіваються люди й на конкретні кроки нового голови Верховного Суду України Василя Онопенка…