Навчіть пані танцювати...
Мого чоловіка запросили на світський раут. Це було несподіванкою, адже ми люди прості, домашні – до подібних заходів не звичні. А там треба дотримуватися певних правил етикету.
У шафі знайшла більш-менш пристойну вечірню сукню, смокінг вирішили взяти напрокат. Але цього замало, бо на балах ще й танцюють. Тож не завадить навчитись основних па бальних танців.
Чого-чого, а танцювальних шкіл у Києві – чи не на кожному кроці, вирішила я, тому проблем не буде. Завітали в кілька фітнес-центрів на Оболоні, Троєщині, але там здебільшого займаються аеробікою, йогою, танцями живота та ще різними східними прибамбасами, які нині особливо модні серед грошовитого люду.
Багато студій бального танцю для дітей та молоді, а для людей середнього віку значно менше. Водночас керівник танцювальної школи Петро Олефіренко запевняє: навчитися танцювати можна в будь-якому віці.
Зовсім нездібних учнів не буває, є лише погані хореографи. За три-чотири місяці можна опанувати початковий курс. Повний же становить дев’ять-десять місяців. До програми входять європейські танці – повільний та віденський вальси, танго, квік-степ, фокстрот та латиноамериканські – ча-ча-ча, самба, румба, джайв.
Важливо, аби партнери на паркеті розуміли та відчували одне одного.
Пан Олефіренко каже, що танець повинен мати чотири ноги та одне серце.
Бажано, щоб партнери були приблизно однієї вікової категорії. Адже для молоді програма інтенсивніша, а для старших – повільніша.
Фахівці вважають, що краще навчатися бальних танців у приватних школах. У громадських закладах, де заняття безкоштовні, ставлення самих педагогів до цього менш відповідальне.
Місяць навчання у школах бального танцю в середньому коштує від 100 до 150 гривень. Заняття відбуваються двічі-тричі на тиждень по дві години. Послуги індивідуального педагога коштують 70-80 гривень за один урок. Але спеціалісти наголошують, що більшої майстерності можна досягти, відвідуючи групові заняття.
Азів танго і вальсу можна вчитися й самотужки. Для цього треба лише придбати книги з техніки виконання танців. Але, звісно, користі більше від практики, аніж від теорії.
Якщо вирішили вступити до школи бальних танців, то слід подбати про спеціальне взуття та одяг.
Щоправда, для початку згодяться і будь-які зручні штани для чоловіків та спідничка для жінок. Верх – не строкатий і не яскравий. Це може бути біла або темна бавовняна футболка. Пізніше треба буде пошити танцювальний одяг – брюки спеціального крою, сукню.
Взуття треба дві пари – для латини і для стандарту. Одна пара коштує 400 гривень. Його можна купити в спеціальних магазинах «Все для танців» або замовити на фірмі індивідуально.
– На взутті не варто економити, – каже Петро Олефіренко. – Краще купувати якісне, шкіряне, і в магазині, а не на базарі. У черевиках із синтетичних матеріалів ноги «не дихають», це може спричинити грибок. Задля безпеки не слід також користуватись і взуттям з чужої ноги, як і одягом з чужого плеча. Тобто в когось позичати.
Що треба, аби розпочати навчання, ми вже знаємо. Залишилося тільки записатися до школи бального танцю.