Уміє рахувати?

Затишний дворик на глухій київській вулиці неподалік станції метро «Лук’янівська» спільний для двох п’ятиповерхівок, з яких одна дивиться вікнами на вулицю, а друга замикає квадрат розкішної зелені. Обіч – виїзд із подвір’я. І саме тут – капітальний цегляний сміттєзбірник, у якому й стоять контейнери. Єдині двері розчинені навстіж. Мешканці п’ятиповерхівок сміттєпроводів не мають, тому виносять непотріб до контейнерів.

З недавніх пір запримітили постійного «столувальника» у сміттєзбірнику – ворону. Вона залітає туди, продовбує дірку в пакеті і шукає поживу. Як тільки хтоcь наблизиться, вилітає, і з гілки високого клена спостерігає, чи не викинуть чогось свіженького. Людина виходить – ворона залітає. Людина приходить – ворона вилітає.

Ось зайшло двоє з пакетами сміття. Один вийшов, а другий забарився. Ворона почекала, поки вийшов і другий, тоді залетіла до будівлі. Зайшло троє. Вийшов один, ворона чекала, вийшов другий, ворона знову чекала, аж коли вийшов третій, залетіла.

Вирішили зробити експеримент: «Ану, зайдіть, узявшись за руки, втрьох, а вийдіть, узявшись за руки, вдвох, а третій нехай заховається». Ворона не залітала, аж поки не вийшов той, кому набридло довго ховатися.

Виходить, має ворона пам’ять з математичним ухилом…

Надія КОШАРА