Коли до пензля тягнеться душа...
Ти лікар. Твої пацієнти – здебільшого літні виснажені люди, з якими доводиться спілкуватися день при дні, тож, розумієте, не до ліричного настрою. Але на мить заплющиш очі, й уяві постануть такі барви, що хочеться чимшвидше відтворити їх на полотні. Чекаєш не дочекаєшся часу, коли можна зняти білого халата і взяти в руку пензля, аби змалювати шлюбно вбрану калину, чи у дикому полі зграйки пломеніючих маків…
У галереї «Гончарі», що на Андріївському узвозі, 10а, відкрилася персональна виставка директора столичного Інституту геронтології, чл.-кор. АМНУ Владислава Безрукова. Як виявилося, знаний вітчизняний науковець, відомий своїми новаторськими розробками в галузі здорового довголіття (нагадаємо, що позаторік його разом із групою колег за змістовні дослідження з профілактики і лікування вікових порушень серцевої діяльності було удостоєно Державної премії України), здавна захоплюється не тільки вирощуванням квітів, а й оспівуванням їхньої краси «витонченими мистецтвами». Вірші, приміром, він почав писати взагалі ще в шкільні роки. Пізніше спробував себе як композитор (у його музичному доробку і милозвучні вальси, і декілька більш складних творів). А років 30 тому розкрився його головний мистецький талант – пейзажиста... У творчій біографії Владислава Вік-торовича вже три персональні виставки і один повноцінний художній альбом, де представлено майже сотню кращих авторських репродукцій.
На виставці, котру ми анонсуємо, переважно замальовки з натури, зроблені олією, деколи – аквареллю. Стиль, я б сказав, спокійно врівноважений, «шишкінський». У такому ж приблизно стилі любили створювати свої аматорські – але від того не менш значимі! – мальовані композиції авіаконструктор О.Антонов та генетик С.Гершензон.
Побувавши на виставці малярських робіт лікаря Безрукова, вкотре переконуєшся у мудрості відомих рядків Рильського:
«У щастя людського
два рівних є крила:
Троянди й виноград –
красиве і корисне!»
Сергій КРАСЮК