Луческу в ролі самогубця
Тактичний план гірників обернувся провалом
«ВАЛЕНСІЯ» (Іспанія) – «ШАХТАР» (Україна) – 2:0 (Вілья, 31, 45). Вилучення: Свидерський (76). Канісарес, Мигель, Наварро, Моретті, Альбіоль, Хоакин, Альбельда, Еду (Хорхе Лопес, 53), Регейро (Гавілан, 64), Морієнтес, Вілья (Сильва, 77) – Плетикоса, Свидерський, Леонарду, Чигринський, Рац, Фернандинью (Воробей, 83), Тимощук, Жадсон (Гюбшман, 46), Матузалем, Агахова (Брандау, 46), Марика. Арбітр Райлі (Англія). 40000 глядачів.
Ви зрозуміли, чого прагнув наставник гостей, наситивши середину поля так званими «вільними художниками» і сформувавши захисну ланку майже повністю з євролігових дебютантів?..
Звісно, Луческу знав, з ким матиме справу «Шахтар». Іспанського гранда не просто сформовано з індивідуально бездоганних футболістів. Він і грає виключно комбінаційно, тримаючи м’яча на газоні і не вдаючись, як правило, до передач повітрям або на далеку відстань.
За такої ситуації дуже важливо позбавити «Валенсію» свободи дій в середині поля та безроздільного контролю над м’ячем. Оскільки в іншому разі суперник опиниться в полоні комбінаційних тенет і виборсатися з них уже не зможе нізащо.
Однак український чемпіон обрав інший варіант тактичної протидії: креативний, як модно висловлюватися нині. Полишивши всі руйнівні клопоти виключно на Тимощука, Луческу відрядив на підмогу дуетові форвардів бразильське тріо – Жадсона, Матузалема та Фернандинью. Жодний з них зазвичай відбором м’яча не переймається. Нічого не змінилося і в Іспанії: заморські легіонери хіба що імітували єдиноборство, а насправді чекали слушної нагоди зблиснути в атакувальному пориві.
Тимощук, зрозуміло, не стожильний. Тож навіть його виняткової працездатності, замішаної на патріотизмі та цілковитій самовіддачі, виявилося замало, щоб «зачинити» підступи до володінь Плетикоси. «Валенсія», господарюючи в середині поля без будь-якого супротиву й комбінуючи широким фронтом, опинялася на вогневому рубежі достатньо часто, щоб таки матеріалізувати беззаперечну кількість в очікувану якість.
І хто насправді міг перешкодити господарям довести свою перевагу не лише грою, а й результативними ударами? Клас єдиного досвідченого захисника «Шахтаря» румуна Раца вже давно не витримує навіть елементарної критики. А Леонарду, Свидерський та Чигринський по-справжньому лише дебютують в євролізі! Таки треба бути самогубцем, аби сформувати лінію захисту в гостьовому матчі з опонентом, істотно ліпшим за твою команду, з одних новачків. Але й це ще не все: Чигринський з Леонарду грали в парі взагалі вперше. І де? На центральній захисній осі, найважливішій та найвразливішій тактичній позиції для будь-якої команди!..
Чого прагнув Луческу, сказати важко. Може, слави футбольного новатора? Так вона за реальних обставин насправді подібна до геростратівської. Бо «Валенсія», скориставшись тактичною безглуздістю, запропонованою гостями, виграла легко й невимушено, навіть не доклавши надзусиль. І чергову перемогу в євролізі здобула, заробивши солідну дещицю грошей, і сили та здоров’я своїх футболістів зберегла. От і все.