Природні самоцвіти кожної душі
Такому сонму відомих в Україні імен вчених, політиків, співаків, акторів, політологів і навіть колег-журналістів, зібраних воєдино, може позаздрити будь-який іменитий з багатою історією часопис. А тут об’єднав ці відомі імена – Юлія Тимошенко, Руслана Лижичко, Мирослав Попович, Богдан Бенюк, В’ячеслав Брюховецький, Василь Онопенко, Ані Лорак, Дмитро Видрін, Василь Климчук, Олександр Сугоняко та багато інших – на своїх сторінках журнал, який нещодавно почав виходити і називається «Хобі». Його головний редактор журналіст із Кіровограда Валерій М’ятович зокрема зазначає, що світ захоплення цих людей за своєю значимістю вже перевершив межі особистого. Саме тому розповіді про колекціонування чи, на перший погляд, інші чудернацькі забаганки відомих у суспільстві особистостей – це не просто розсекречення сокровенних струн їхньої душі, а відкриття тих її граней, які виблискують без прикрас та додаткового огранення. Бо це – природні самоцвіти кожної душі, які самі є окрасою особистості.
Досить сказати, що й презентація журналу «Хобі» відбулася за присутності багатьох відомих людей України, як-от В’ячеслав Брюховецький, Ольга Богомолець, Григорій Гусейнов, Володимир Панченко та інші. І не де-небудь, а в приміщенні музею київського підприємця Олексія Шереметьєва, колекція якого, присвячена Кримській війні 1853-1856 років і героїчній обороні Севастополя, вражає і масштабами, і тією філософією, що вкладає у своє зібрання колекціонер. «Історія відходить. Але тисячі людей клали своє життя за свободу Вітчизни. Ми повинні пам’ятати про це», – каже пан Олексій. До речі, до цієї його дивовижної і справді унікальної колекції виявляють інтерес і пани з Лондона, і від самого президента Росії Путіна приїжджали гінці, але тільки не від представників чинної української влади…
Водночас декотрі наші співвітчизники оригінальністю своїх захоплень вже давно дивують світ. Скажімо, одну з аудиторій «Могилянки» було виграно… в шахи. І не ким-небудь, а нинішнім президентом академії паном Брюховецьким. «Зрізався» шановний професор з тодішнім начальником військового училища, що базувалося в цих священних стінах. І виграв, оскільки віртуозно володіє секретами гри у шахи! Але друге його захоплення, як з’ясувалося, ще дивніше: і з усіх країн, де він буває, В’ячеслав Степанович привозить звичайнісіньке каміння, з якого на своєму хуторі Дивосил мріє створити… кам’яну карту світу. А із викопаних на своєму історичному городі черепків хоче викласти спеціальну стіну. Гадаю, історичне значення її буде не згірш за таке, яким пишаються жителі Мальти...
А от академік-філософ Мирослав Попович, про кулінарний хист якого рідко хто не чув, виявляється, не тільки любить готувати маленькі шедеври для гурманів. Він і сам просто шаленіє від власноруч приготовлених галушок зі шкварками.
Доводиться, щоправда, гадати (бо на презентацію не прийшов, хоч героєм оповіді був), чи допомогло якось моржування (впродовж майже 50 років) Василеві Онопенку стати головою Верховного Суду України? Хоч у тому, що він перебуває у чудовій фізичній формі, сумніватися не доводиться. Усмішка дуже зваблива, таку штучно не приклеїш!
Усі, хто прибув на цю тусовку, – люди світські і не дуже, а також журналісти провідних київських видань в одному були одностайні – майже чотири години неформального спілкування було замало. І хоч авто були скромні, зате публіка вишукана. Про що, до речі, свідчили наприкінці вечірки повні тарілі з пригощанням та повні келихи розкішного вина.
Що ж, не зайве побажати колегам взяти на приціл наших державних достойників, які своїми неформальними захопленнями здатні викликати захват і подив цілого світу. Хай би підтримали цікавий журнал матеріально. До речі, чи не перший в Україні українськомовний, повнокольоровий глянцевий часопис, зроблений професійно.