Нові кандидати в персони нон ґрата
Не встигли затихнути пристрасті навколо протистояння прихильників і противників маршу Української повстанської армії на Майдані, як деякі політичні сили знову їх нагнітають. І не пропускають нагоди покритикувати українську владу за буцімто недолугі дії 14 жовтня. Хоча якраз правоохоронці відпрацювали досить непогано і виконали основне завдання – не допустили масових конфліктів у центрі столиці.
Невдоволення діями міліції висловили активісти «Євразійського союзу молоді», які, звісно, виступають проти визнання ветеранів ОУН-УПА борцями за свободу. Поскаржилися вони, що правоохоронці буцімто перешкоджали їхнім акціям протесту. Лідер кримського відділення організації Костянтин Книрік вихвалявся, що міг привезти до Києва аж 20 тисяч однодумців, але СБУ йому перешкодила. Нібито не дали євроазіатам доїхати до столиці й висадили з поїздів три сотні демонстрантів.
Не подобалася проросійським силам і поведінка міліції на Хрещатику. Бачте, їм перегородили дорогу на Майдан. Але навіщо вони туди йшли? Адже столична влада вирішила, що на центральній вулиці не буде жодних мітингів, і розвела опонентів. Звісно, що ліві радикали вирішили прорвати блокаду, й усі вже знають, що з того вийшло. Відсіч з боку правоохоронців була виправданою: нічого ламати міліцейські барикади та порскати беркутівцям у очі сльозогінним газом. Але ватажок кримського осередку «Євразійського союзу молоді» після всього цього скаржиться, що десятків зо два його людей, а також громадяни Росії та Білорусі потрапили до буцегарні. Правда, сам зізнається, що за добу всіх їх випустили.
Виникає, одначе, логічне запитання: а що, власне, на українських акціях протесту робили іноземці? Можна сказати, вони мають якийсь стосунок до УПА. Якщо ж росіяни так не люблять ультраправих, то хай краще в себе вдома борються з неонацистами. Користі буде більше: ті націоналісти набагато небезпечніші, бо часто вбивають людей інших національностей.
Прояснив ситуацію гість із Москви – представник місцевого відділення «Євразійського союзу молоді» Дмитро Єфремов. Виявляється, для них України, як держави, не існує – вони її просто не визнають. Кажуть, що на референдумі українці проголосували за збереження СРСР, і ніби не знають, що 1 грудня 1991 року 90,32 відсотка наших громадян підтримали Акт про проголошення незалежності України. Тому вважають, що приїхали до себе додому боротися з націоналістами. Відповідно, Віктора Ющенка євроазіати також не вважають легітимним. А за указ, який має прискорити визнання бійців Української повстанської армії борцями за Україну, порівнюють його з Гітлером.
Боротися з українським президентом росіяни вирішили просто – проситимуть Володимира Путіна запровадити газову блокаду України. Підтримують вони й санкції проти нашої держави так само, як проти Грузії чи Молдови. Бо, бачте, ми неправильно «геополітично орієнтовані», не хочемо до Москви. Хоча всі соціологічні дослідження показують, що 50 – 60 відсотків українців прагнуть до Євросоюзу, а не назад в СРСР.
Але ж високої думки ці євроазіати про себе! Мовляв, це вони запобігли маршеві правих на Хрещатику. Насправді ж самі патріотичні сили відмовилися від цього заходу, бо не хотіли кровопролиття в центрі Києва. Степан Бандера, онук лідера ОУН, впевнений, що цим прихильники УПА показали, що вони на голову вище за опонентів, які лізли на міліцейські кордони.
Здається, Міністерству закордонних справ слід звернути увагу на такі заяви. Бо услід за Володимиром Жириновським та Костянтином Затуліним ще низка іноземців «нариваються» на визнання персонами нон ґрата в Україні. Адже треба поважати державу, в яку вони приїздять. Навіть якщо гості не хочуть визнавати її незалежності. Та й історію треба вчити, щоб публічно не оббріхувати ветеранів УПА, називаючи їх посібниками фашистів. Зокрема, й для таких «істориків» Степан Бандера радить видати повний переклад усіх матеріалів Нюрнберзького процесу, аби вони прочитали їх і побачили, що міжнародна спільнота не засудила Українську повстанську армію.