«Сатана», що вже не лякає світ

Відтепер міжконтинентальну балістичну ракету часів «холодної війни» РС-20 (СС-18) зможуть побачити і громадяни України, і наші зарубіжні гості. Вона (звичайно, без ядерних боєголовок) експонуватиметься в Музеї ракетних військ стратегічного призначення. Розташований він у селищі міського типу Побузьке, що в Голованівському районі Кіровоградщини.

Ракету розроблено і створено у 1973-1985 роках у конструкторському бюро «Південне», що в Дніпропетровську. Її одразу ж, тільки-но вона була прийнята на озброєння ракетних військ стратегічного призначення і поставлена на бойове чергування, американці назвали «Сатаною». І справді, як розповідав мій сват, підполковник у відставці Борис Скрипка, котрий багато років ніс службу біля пульту керування цієї могутньої ракети третього покоління, це було щось потойбічне. «Сатана» мала 10 головних частин, що несли 4-12 ядерних боєголовок загальною потужністю до 25 мегатонн, могла вражати цілі на максимальній дальності до 15 тисяч кілометрів. З набуттям Україною незалежності ядерні ракети СС-18, що знаходилися на території нашої держави, було демонтовано. А більшість шахтно-пускових установок, які дислокувалися у Хмельницькій, Миколаївській та Кіровоградській областях, наша країна знищила. І цим викликала повагу до себе всього людства.

Екземпляр, який встановлено в Музеї ракетних військ стратегічного призначення, дотепер зберігався в Харківському інституті повітряних сил імені Івана Кожедуба.