У передчутті дострокових виборів?
Перманентна політична криза в Україні, розмови про можливість дострокових виборів, вочевидь, стали основною причиною активізації політичних партій, які навесні не потрапили до парламенту. Днями відбулися форуми Ліберальної партії України і Партії соціального захисту. Одна вирішила заново нарощувати м’язи, друга – шукати сильне плече.
Ідея для об’єднання сходу й заходу
Четверта за реєстраційним свідоцтвом Мін’юсту партія – Ліберальна – переживає нині нелегкі часи. Зародившись у Донецьку, розірвавши тодішній «червоний пояс» на сході, ЛПУ за короткий час стала однією з наймогутніших. «Можливо, то були часи романтики, – каже лідер ЛПУ Петро Циганко, – адже хто б міг подумати, що через п’ятнадцять років цій державі не буде потрібна ліберальна ідея, яку сповідує більш як половина країн світу». Щоправда, Петро Циганко покладає провину за всі поразки передусім на партійне керівництво. Окрім однієї – десять років тому було вбито одного з ідеологів партії Євгена Щербаня. Його однопартійці й досі відкидають «бізнесові» причини трагедії. Не потрібна, кажуть, була у ті часи сильна ліберальна організація на сході України. Не потрібна була у Верховній Раді фракція «Соціально-ринковий вибір», куди входили навіть колишні міністри і екс-прем’єри.
Нині ж партія не має жодного свого представника в парламенті. І це ще мало сказано: адже близько тридцяти нинішніх депутатів ВР від Партії регіонів – колишні члени ЛПУ, лідери обласних організацій. Ще кілька екс-лібералів представляють тепер «Нашу Україну».
– Партія почала шукати дно з 1996 року. І вона його знайшла, – зауважив Петро Циганко. – Доля нам усміхнулася в 2002 році: ЛПУ стала однією із засновниць блоку «Наша Україна». Але треба було мати хоч трохи порядності: ми за місяць встигли двічі побувати у блоці «За єду» і тричі в «Нашій Україні»! Але партія відігравала у цій ролі десять відсотків, а дев’яносто – що сказали, те ми й робили. Як результат, втратили останній свій парламентський мандат – із партії вийшов академік Микола Жулинський.
Якщо вбитого партійного ідеолога на форумі згадували добрим словом, то його однофамільця, попереднього голову ЛПУ і екс-губернатора Сумщини Володимира Щербаня – лихим. Не за те, у чому останнього звинувачує міністр внутрішніх справ Юрій Луценко. Володимир Щербань перед президентськими виборами заради своєї посади намагався «викрутити руки» ЛПУ й змусити вийти з блоку «Наша Україна». Це завдало останнього удару по партії. Не лише тому, що з Януковичем програла й ЛПУ. Компромісне рішення з’їзду – хто за кого хоче, за того й голосує на виборах – розкололо партію. Як і Україну.
– Коли сьогодні кажуть, що на наступних виборах можуть перемогти дві партії, то не враховують одного: Україна – не США. У нас може бути дві партії. Але вони будуть безідейні, а називатимуться, на жаль, схід і захід. Хтось штовхає Україну до югославського сценарію, – застеріг пан Циганко.
За його словами, «будь-якої хвилини в Україні можуть бути дострокові вибори». ЛПУ планує увійти до демократичного блоку і запропонувати для об’єднання ліберальну ідею. Для розбудови регіональних організацій Циганко публічно відмовився від «диктату центру», запровадженого його попередником.
У регіоналів буде ліве крило
Для представників Партії соціального захисту проведення 7-го позачергового з’їзду стало подією. Адже з одного боку це був останній партійний форум, за результатами якого партія припинила своє існування. З іншого – було ухвалено рішення про об’єднання з Партією регіонів.
Як було заявлено з трибуни одним із доповідачів, «для маленьких партій жодних перспектив розвитку сьогодні немає, а тому варто вливатися до політичних сил, які об’єктивно мають важелі впливу в державі». Мовляв, час виборчих бюлетенів довжиною в «простирадло» має відійти в минуле. Під час голосування за цю ухвалу лідер ПСЗ Ігор Левушевський окремо наголосив на тому, що вступ до Партії регіонів є добровільною справою кожного члена, і входження до її лав відбуватиметься лише на підставі особистої заяви. Ніхто, мовляв, нікому цієї позиції нав’язувати не буде.
Народний депутат Геннадій Самофалов нагадав, що свого часу до складу Партії регіонів зокрема увійшли Партія праці Валентина Ландика, Партія пенсіонерів, яку він особисто очолював, та «Нова демократія» під керівництвом Євгена Кушнарьова. При цьому представники цих структур, за його словами, не розчинилися в мегапартії, а навпаки, за її підтримки стали депутатами різних рівнів, обійняли важливі посади у виконавчих органах влади.
Наприкінці з’їзду представники партії звернулися до політичних сил, які не можуть похизуватися достатньою прихильністю громадян, пришвидшити процес партійної структуризації в державі, відкинути амбіції та влитися до лав авторитетних політичних сил. На тому й закрили засідання, а ліквідаційній комісії доручили в семиденний термін повідомити Мін’юст, що серед більш як сотні партій в Україні на одну стало менше.