БУЛа, є і буде!
Українська діаспора Росії налічує більш як 7 мільйонів «реєстрових» українців, прописаних і закорінених у духовне життя Федерації від Воронежа до Камчатки, а також «нереєстрових», гастарбайтерів-заробітчан, які добувають нафту в Тюмені, розбудовують Москву та її околиці, торгують на ринках, поволі завойовують не останні місця в бізнесі і навіть у політиці. Звісно, обійняти необ’ємне не під силу навіть засобам масової інформації. Але сказати добре слово про тих, хто множить славу України за її рубежами, можна. І треба. Не стільки їм, як нам, живущим в Україні.
Центральну українську бібліотеку в Москві було засновано на зорі радянської влади – в 1918-1920 роках; певно, під гаслом «українізації», бо вже 1938-го в розпал антиукраїнських репресій вона припинила своє існування. Фонди української книгозбірні були розсіяні, частина їх осіла у книгосховищах московських бібліотек, зокрема у знаменитій «Ленінці». Після Другої світової війни чимало книг українською мовою було передано у дар Науковій бібліотеці Львівського державного університету імені Івана Франка. І тільки 1994 року частина з них (1200 примірників), що на сьогодні є справжніми раритетами, повернулися до книгозбірні, яка набула нової назви – Бібліотека української літератури (БУЛ). Тривалий час БУЛ змушена була переїжджати з місця на місце, тулитися по тісних закутках, «консервувати» у непристосованих приміщеннях та підвалах тисячі книжок, цінних часописів, рукописів, аудіо- та відеозаписів, мистецтвознавчих та картографічних видань. Та навіть, незважаючи на такі, м’яко кажучи, спартанські умови існування, заклад був осередком української духовності в російській столиці.
І ось нарешті книгозбірня отримала просторе приміщення площею 600 квадратних метрів, із світлими і затишними читальним, абонентним та двома розкішними конференц-залами, кімнатами для бібліотечних служб, книгосховищем, кабінетами, обладнаними новітньою комп’ютерною технікою.
На новосілля завітали керівники уряду Москви, МЗС Росії, Посольства України в РФ, представники української діаспори та столичної громадськості.
Як на кожнім святі, було багато привітань, зокрема від Президента Віктора Ющенка, яке зачитав Надзвичайний і Повноважний посол України в Росії Олег Дьомін, від Держкомтелерадіо України, багатьох державних та культурних установ. До прикладу, видавництво «Мистецтво» ще й презентувало набір художніх фотографій архітектурних пам’яток України. Художники Едуард Антохін, Віталій Франчук, Олександр Мисик, народні майстрині Марія Буряк та Марфа Тимченко – свої твори.
Та й делегація українських книговидавців не прийшла в гостину до БУЛ з порожніми руками. Зокрема, заступник директора видавництва «Либідь» Марія Кургак вручила директору Валентині Слюсарчук щойно видану книгу Тамари Гундорової «Невідомий Франко». Цілу бібліотечку презентувало тернопільське видавництво «Навчальна книга «Богдан».
У свою чергу господарі бібліотеки похвалилися своїм золотим фондом – колекцією українських раритетних видань, які навряд чи знайдеш навіть у престижних національних книгозбірнях. Деякі з них мають намір перевидавати репринтерним способом.
Дивувала також наявність у читальному залі БУЛ майже всіх передплатних видань України. Таким інформаційним розкошам позаздрить будь-яка київська столична книгозбірня! Але усе це саме в бібліотеку не впало з неба, а далося великою працею самовідданих подвижників – директора Валентини Слюсарчук, її заступника Віталія Крикуненка, заввідділом Юрія Кононенка, співробітників Ірини Медведєвої, Олени Мальцевої-Гончар, Вікторії Григор’євої, Артема Голубкова, Лариси Щавинської, Галини Слюсарчук, Юрія Любимцева, Тетяни Телейко, Віри Сидорової... Усіх їх привели в Москву різні долі-дороги, та поєднала бібліотека і мета: створити в ній духовну оазу для мільйонів своїх земляків.
До речі, у БУЛ не тільки можна познайомитися з усім спектром українських періодичних видань, а й передплатити їх та ще й з доставкою додому, за що особливо вдячні люди похилого віку.
Бібліотека в міру своїх досить скромних можливостей здійснює і видавничу діяльність: бере участь у випуску інформаційного бюлетеня «Об’єднання українців Москви». Започатковано книжкову серію «Палати Мазепи», формується унікальний літературний архів.
Новосілля надихнуло колектив на нові організаційні й творчі зрушення: стала працювати «Літературна вітальня», започатковано електронне видання дайджесту «Гарячие страницы украинской печати», створено довідково-юридичну службу. Незабаром відкриються клуб неформальних зустрічей з нащадками видатних земляків «Родичі – Велика рідня», дитячий «казковий клуб»...
Наш візит до бібліотеки, який з напівофіційного перетворився на зустріч близьких людей, завершився дружнім застіллям біля червоного, як жар, і солодкого, як мед, кавуна. Текла тиха бесіда. За вікном заходив московський метушливий, підсвічений ілюмінацією, вечір, а на душі було так, ніби ми сидимо у чиїйсь київській, чи тернопільській, чи буковинській квартирі, а за вікном цвіте бузками вечоровими Україна, яка була, є і буде...