Шотландський слід

у футбольних біографіях українців

Так уже cклалося, що матчі зі скотами завжди мали для наших футболістів особливу вагу. Можливо, тому, що тамтешні команди були овіяні славою якщо й не великих, то принаймні виняткових. Україна футбольна «рубала» вікно до Європи в змаганні з легендарним «Селтиком». А наші «зірки» утверджували себе в союзній збірній, проходячи через горнило безкомпромісної боротьби з національною командою Шотландії.

Квартет заслужених

Це нині навіть найавторитетніші шотландські клуби вважаються континентальними «середняками» – і не більше. Натомість в шістдесятих роках минулого століття слава «Селтика» гриміла на весь світ. А силу і міць клубу з Глазго першою з-поміж союзних команд випробувало київське «Динамо». Прем’єрного сезону в єврокубках наші земляки програли грізному конкурентові чвертьфінальний двобій Кубка кубків – 0:3 і 1:1 1966 року. Пояснити провал українського флагмана дуже легко: пам’ятні матчі відбулися в січні, до того ж повторний – в Тбілісі. Вітчизняним футболістам непросто грати на початку року й нині, а тоді – поготів. Тож коли восени 1967 року жереб звів «Динамо» з «Селтиком» уже в одній шістнадцятій фіналу Кубка чемпіонів, оптимізму в прогнозах не було взагалі. Тим паче, що «Селтик» постав перед киянами в ранзі чинного чемпіона Старого Світу серед клубів. Однак українці не знітилися й створили найгучнішу сенсацію року в Європі. 2:1 в Глазго після влучних ударів Пузача та Бишовця і 1:1 у Києві після голу того ж таки Бишовця – і володар Кубка чемпіонів завчасно склав свої повноваження. Спортивний подвиг українців був відзначений і матеріально, і морально. А четверо динамівців – Щегольков, Турянчик, Серебряников і Біба – саме після матчів із «Селтиком» стали заслуженими майстрами спорту.

Штука Медвідя

Коли в київському «Динамо» з’явився форвард Хмельницький, уродженець Маріуполя й колишній лівий крайній донецького «Шахтаря», його ровесник Медвідь грав нападником і вважався найперспективнішим дублером уславленого клубу. Здавалося, у них було так мало  спільного: нестримний пересмішник Хмель і статечний закарпатець Медвідь жодним чином не нагадували дует друзів, охарактеризований класиком особливо влучно: нерозлийвода. Та саме вони подружилися майже одразу і на все життя. Попри те, що Хмельницький «відтіснив» Медвідя з атаки до півзахисту і постійно дошкуляв йому різноманітними дотепами та жартами. Бо закарпатець шанував друга по-справжньому, та й гумор умів оцінити, хоча й не міг зрівнятися в майстерності смішити з неперевершеним Хмелем. І все-таки саме штука Медвідя стала шлягером на всі роки і передається в уболівальницькому середовищі від одного покоління до іншого. 1967 року, в історичному першому матчі Шотландія – СРСР, Україну представляли двоє – Сабо і Медвідь. Обидва зіграли чудово, а Медвідь ще й забив красень-м’яч дивовижним далекобійним ударом. Центральне телебачення транслювало зустріч із Глазго пізно, тож київські глядачі лягли спати далеко за північ. А ще за годину-півтори в Москві приземлився чартерний літак, який доставив до Союзу щасливих переможців. Далі події розгорталися блискавично. Медвідь, щойно поминувши митний контроль, одразу поспішив до телефону. Була четверта ночі, коли в київській квартирі Хмельницького пролунав дзвінок. «Бачив?» – тільки й почув пересмішник у слухавці…

Іменини Блохіна

5 листопада 1986 року динамівський форвард Блохін святкував свій тридцять четвертий рік народження. Про нього в Союзі відгукувалися шанобливо, проте з неприхованою іронією. Мовляв, заслужений, але ветеран, якому пора поступатися місцем  молодшим. Але молодші витіснити Блохіна з авансцени не могли, і Блохін продовжував тішити своїх симпатиків яскравою грою та віртуозними голами. Саме так українець відзначив і свій «поважний» день народження. Протистояв «блакитно-білим» у Кубкові чемпіонів легендарний «Селтик». За два тижні до того хлопці Лобановського вивезли з Шотландії перспективний результат – 1:1. Отже, в Києві їх могла задовольнити навіть нульова нічия. Та грати з «Селтиком» на 0:0 – самогубство. І вже в дебюті зустрічі іменинник забив унікальний за красою гол із штрафного: м’яч, обігнувши «стінку» неймовірною траєкторією польоту, приземлився в сітці чужих воріт… Українці, зрештою, виграли і матч, і двобій, а головним героєм київського протистояння визнали неперевершеного Блохіна. Москва, подейкують, сподівалася на інше. Тож і довелося заготовлені в Білокам’яній газетні трафарети «На пенсію» викинути як непотріб.