Горді. Сильні. Непоступливі

Шотландські футболісти на гостинах у Києві

Сьогодні в столиці України відбудеться один з найважливіших матчів у групових перегонах. Олегові Блохіну та його команді протистоятимуть Волтер Сміт і найкращі футболісти Шотландії. Для обох колективів саме ця зустріч на берегах Дніпра матиме доленосне значення. Бо поразка може звести нанівець зусилля невдахи в боротьбі за місце в призовому дуеті. Тим часом гості пов’язують особливо честолюбні плани саме з цим європейським чемпіонатом.

Співтворці світової прем’єри

Шотландці, або скоти, як їх величають за офіційно поширеною в світі назвою Скотія (Скотланд), по праву вважаються однією з найдавніших футбольних націй. Тамтешню футбольну асоціацію засновано 1873 року. З того часу місцеві клуби розігрують Кубок Шотландії. А з 1890 року, згуртувавшись в об’єднану Професіональну лігу, – ще й титул чемпіона. Ми не вживаємо звичного вислову «чемпіон країни» зовсім не випадково: Шотландія входить до складу Королівства Великої Британії та Північної Ірландії і державою в повному розумінні цього слова не вважається. Зате має цілковиту незалежність в футбольному світі, виступаючи на всіх офіційних міжнародних турнірах окремою національною командою. Винятковою гордістю скотів є те, що саме їхня головна футбольна дружина – спільно з англійською  – започаткувала світовий реєстр міжнародних матчів національних команд. 30 жовтня 1872 року одвічні суперники зустрілися в Глазго і, після тяжкої та безкомпромісної боротьби, розійшлися з миром – 0:0. Відтоді в усьому світі зафіксовано сотні тисяч офіційних і товариських міжнародних поєдинків.

З любов’ю до аутсайдерів

І все-таки Шотландія, попри стало високий авторитет у футбольному світі, жодного разу так і не зійшла на п’єдестал пошани ні в європейському, ні в світовому чемпіонатах. Хоча й була неодноразовим учасником вирішальних турнірних етапів. Як стверджують експерти, недоліки шотландського футболу є продовженням його достоїнств. Як правило, скоти наполегливі та самовіддані в грі, але діяти так повсякчас їм тяжко, бо тягар ігрової відповідальності лягає на обмежений гурт виконавців. У Шотландії, як і в більшості світових «середняків», куца лава висококваліфікованих запасних. Звідси й різкі перепади в грі та в турнірних результатах. Шотландці можуть розгромити грізного конкурента, як-от збірну СНД в єврофіналах 1992 року, з рахунком 3:0, але безнадійно програти важливі матчі скромним костариканцям або марокканцям. Цікава подробиця: національна команда Шотландії брала участь аж у восьми світових фіналах. Але з двадцяти трьох матчів на мундіалях виграла лише чотири і програла – дванадцять. Шотландці вміють налаштуватися на фаворита – і подивувати футбольний люд нічиєю з Бразилією (0:0 1974 року) чи перемогою над Нідерландами (3:2 1978-го). Натомість до потенційних аутсайдерів вони ставляться поблажливо – і також дивують світ, але вже по-іншому: з Іраном – 1:1 1978 року чи з Марокко – 0:3 1998-го. Шотландські футболісти горді та сильні, але – непостійні.

Історію пишемо на чистому листі

Українці змагатимуться з шотландцями на рівні національних команд уперше в історії. Нечасто протистояла скотам і радян-ська збірна. Принаймні до розвалу Союзу таких зустрічей було тільки три. Однак українці були задіяні в кожній з них, починаючи з травня 1967 року і завершуючи червнем 1982-го. Останній поєдинок відбувся в іспанській Малазі, на фіналах світового чемпіонату. Суперники задовольнилися бойовою нічиєю – 2:2, яка обернулася для радянських футболістів перемогою, – саме вони вийшли з групи і взяли участь в другому раунді мундіаля. Зіграв проти скотів на мундіалі й нинішній наставник української «націоналки». Правда, ні Блохін, а мова, звісно, про нього, ні решта наших земляків – Балтача, Баль, Безсонов, Дем’яненко та вихованець луган-ського футболу Андреєв, які були задіяні в «іспанській» зустрічі, відзначитися влучним ударом не змогли. Зате в єврокубках, змагаючись з грандами шотландського футболу, забивав не лише Блохін, а й нинішні його підопічні Назаренко, Шелаєв і Шершун.