Вільна Грузія потрібна Росії
Росія не може змиритися із втратою впливу на пострадянському просторі. Поступово Україна, Молдова, Грузія виходять із сфери впливу Кремля. Грузія навіть відважилася протистояти мегадержаві.
Російській стороні вже передали затриманих за підозрою у шпигунстві військовослужбовців, хоча суд постановив тримати їх під вартою упродовж двох місяців. Грузія зробила жест доброї волі і, мабуть, сподівалася на такі ж кроки з боку Москви. А що ж вийшло? «Подякою» виявилася блокада кордонів та масова депортація грузинів із Росії. Закривають підприємства, що належать вихідцям із Кавказу. Дійшло до того, що в московських школах почали вносити в «чорні» списки грузинських дітей. Цікаво, а як підривають державний лад, приміром, скульптор Церетеллі чи письменник Григорій Чхартішвілі (більше відомий під псевдонімом Борис Акунін)? Не дивно, що Михаїл Саакашвілі назвав такі заходи ксенофобією. І в Тбілісі зробили відповідний висновок про можливість співпраці з Кремлем.
– Навіть при великому бажанні неможливо знайти спільну мову з Росією, – наголосила спікер грузинського парламенту Ніно Бурджанадзе. – Бо в Росії є чіткий план перешкодити вступу Грузії в НАТО та возз’єднанню країни.
Не бачить підстав для депортації грузинів й посол Грузії в Україні Грігол Катамадзе. Якби відповідне рішення прийняли задовго до конфлікту, то ще можна було повірити, що ці люди причетні до якихось порушень. Але ж заходи почалися раптово.
Пан Катамадзе впевнений, що його країна здатна захистити свої національні інтереси. Тим паче, що подібна ситуація для кавказців не нова. Посол нагадує, що 13 років тому блокада була сильнішою, але країна вистояла. А нині ж кордон перекрито лише з боку Росії.
У Тбілісі вже звикли до постійних утисків північного сусіда. То ж коли Москва заборонила ввіз вин та мінеральної води «Боржомі», підприємства харчової промисловості швидко переорієнтувалися на інші ринки. А щоб Росія не змогла шантажувати з допомогою газового крана, грузинська влада вирішила купувати блакитне паливо та нафту в Азербайджану та Ірану.
Невід’ємний атрибут антигрузинської кампанії – істерія в російських засобах масової інформації. За словами Грігола Катамадзе, інформація цих мас-медіа не відповідає дійсності, адже подекуди російська влада силоміць змушувала своїх громадян залишати Тбілісі. Сім’ї дипломатів не хотіли покидати столицю Грузії й, прощаючись, називали це місто рідним.
Та, незважаючи на негативний фон у ЗМІ, прості росіяни не відчувають ненависті до грузинів. За останні роки ставлення до кавказької країни стало набагато позитивнішим. Якщо раніше за результатами соціологічних опитувань Грузію називали ледь не основним ворогом Москви, то тепер пересічні громадяни не бачать загрози з Тбілісі.
Пан Катамадзе наголошує, що не в інтересах Кремля застосовувати силу: що більше він це робитиме, то важче потім буде відновити добросусідські стосунки з кавказькою державою.
– Вільна, демократична, відкрита, сильна, приваблива для туристів Грузія набагато потрібніша Росії, ніж нестабільна країна з проблемами територіальної цілісності, – наголосив посол Грузії. – Тому в інтересах Росії зробити все для підтримки Грузії та відновлення її єдності.
Тим паче, що російська влада давно визнала цілісність Грузії. Але зараз, як зауважив міністр закордонних справ Грузії Гела Бежуашвілі, демократичну політику Тбілісі в Москві вважають антиросійською.
Грігол Катамадзе розуміє, що Кремль має свої інтереси на Кавказі, але ж вони не повинні суперечити інтересам інших держав. Наприклад, не потрібно перешкоджати євроатлантичним прагненням Грузії – невід’ємної частини Європи, яка бачить себе в ЄС. Найближчим часом грузинська влада очікує на запрошення приєднатися до Плану дій з набуття членства в НАТО. У Тбілісі не збираються нікому погрожувати, а в альянс вступають заради власної безпеки.
У час конфлікту Грузія не залишилася на самоті. На захист грузинського народу виступили не лише окремі держави, а й прості люди. Пан Катамадзе розповів, що до посольства нерідко приходять українці й висловлюють підтримку дружній країні. Та й з українською владою відносини розвиваються позитивно. За п’ять років товарооборот між двома державами виріс з 50 до 300 млн. доларів.
Грузія не здається. І не збирається вдаватися до різких заходів у відповідь на агресивні дії російської влади. Хоча в Тбілісі, наприклад, могли б легко заблокувати входження Росії до СОТ, відкликавши підписи під протоколом про вступ до цієї організації. Але злом на зло грузини не відповідають.