Конфіскат йде нарозхват
Нині щедра пора не лише в лісі, в саду, на городі, але й у торгівлі. Пройдіть по місту, і в цьому самі переконаєтеся: вікна, вітрини мало не всіх бутиків рясніють привабливими цифрами «знижки – 30%, – 50%, а подекуди навіть – 70%». Дивина та й годі – супермодні речі продають за півціни, а то й за безцінь. Та це до певної міри омана і не більше, хитрий психологічний хід торговельників, який розрахований на те, що хтось та клюне на таку наживку.
Хоча, не буду лукавити, інколи під час розпродажу таки справді можна купити хорошу річ недорого, але для цього треба потрапити до магазину, як мовиться, в «годину пік», коли товар викладають на полиці. Цим намагається скористатися молодь. А віднедавна в Києві з’явився розпродаж, який більше зорієнтований на покупця середнього достатку та пенсіонерів. Очевидно, багато хто з вас вже встиг помітити черги біля дверей крамничок, над якими висить: «Усе по 55 грн.». Мережа таких магазинчиків в одну мить, наче гриби після дощу, виросла в різних, особливо велелюдних, куточках міста. Там продають всілякі спортивні речі: кросівки, кеди, костюми, курточки, а також блузочки, джинси, реглани, плащі, кофти – одне слово, асортимент доволі привабливий і, головне, – якраз до сезону. Зауважу, що увесь товар – ніякий не секонд-хенд, а новий-новісінький. Як по секрету сказали мені продавщиці, це чистої води конфіскат, тобто товар, який контрабандисти хотіли нелегально ввезти в Україну із Польщі, Туреччини, але їх впіймали за нечисті руки митники. А невисоку ціну пояснили благодійними намірами – турботою про малозабезпечених. Утім, такі речі залюбки купують і цілком забезпечені, ще б пак – так дешево, то чому б не придбати. Скажімо, я стояла в черзі поряд із дуже вишуканою пані, з ніг до голови одягненою у «фірму» і не яку-небудь, а із солідним брендом. Та коли ми переступили поріг крамнички, вона ладна була скупити в ній все: приміряла кофтинку, куртку, плащ, придивлялася до кросівок. Одначе зупинила свій остаточний вибір на кофтині та спортивному костюмі.
Вистоюють у черзі й чоловіки, котрі в основному вибирають кросівки, футболки, светри.
– Класна шара, – говорить один юнак до іншого. – Уявляєш, за дві сотні гривень одягнувся ще й взувся. Завтра друзів треба привести.
Люди похилого віку також намагаються сюди потрапити – вони переважно купують вітровки, светри. Де ще зможуть за сотню придбати одразу кілька речей. Тим паче, що вони новісінькі, з ярликами. Тож займають чергу із самого ранку, адже крамнички такі маленькі, не більше 4-5 покупців водночас можуть вибирати і приміряти обнову.
Чесно кажучи, такий розпродаж мене не дуже зацікавив і ось чому: у вікні магазину – промовиста табличка «Товар обміну й поверненню не підлягає». Виходить, тут можуть і ошукати, наприклад, підсунути браковану річ. Буває ж так: коли приміряв, то наче все добре було, а прийшов додому – брак виявив, який там здався непомітним. А оскільки продавці тут не видають покупцям чеки, то годі сподіватися на те, що зможеш довести їм, що ти не слон. Як-не-як, а 55 гривень – це гроші й не хочеться викидати їх на якийсь непотріб. Тож моя вам порада: пильно огляньте ті речі, які маєте намір придбати, щоб не довелося жалкувати.