Подорожчали випивка і закуска
Із 1 жовтня пляшка горілки коштує на одну гривню більше. Про таке подорожчання стало відомо буквально напередодні. І хоч Антимонопольний комітет намагається стримати «апетити» виробників горілчаних виробів, йому, схоже, це не вдається зробити. У останніх є своє пояснення: подорожчав газ, і ціна однієї тонни зерна різко підстрибнула на 150 – 200 гривень.
Якщо горілку не вважаємо товаром повсякденного попиту (утім, є й такі, що п’ють її безпробудно і без вихідних), то куряче м’ясо нині споживають майже усі й майже щодня, адже це – найдоступніший за ціною продукт для середнього достатку споживача. Одразу зауважу, що так було донедавна, позаяк і сама курка-чубатурка, і її стегенця, філе, крильця також подорожчали, причому неждано-негадано. Тепер кілограм філе коштує майже 25 гривень, стегенець – 18, а цілої курки – 13 (за цінниками супермаркетів). Із автомашини, безпосередньо від товаровиробника, усе це можна купити на 1-2 грн. дешевше. Якщо за такими продуктами шикувалися в черги старенькі бабусі, господині малозабезпечених родин, то нині для них розкішшю залишаються хіба що лапки, шиї та голови. А коли заплатять за комунальні послуги згідно з новими тарифами, то й на це не залишиться грошей.
Справді, курочка ряба стала золотою, тому цілком логічно, що і яйця вона почала нести золоті. Ще в серпні десяток їх коштував 2,60 грн., на початку вересня подорожчали на 60 копійок, а наприкінці – ще на цілу гривню.
Як кияни реагують на такі сюрпризи? Більшість – ошелешені. Зустріла біля полиць з курятиною літню жінку Галину Прокопівну. Бідолашна стоїть перед ними і мало не плаче: «Коли молодою була, працювала, то не завжди могла потішити себе шматком м’яса – воно відносилося до дефіциту, а тепер є, та на свою пенсію не можу його купити». Ганна Прокопівна направилася до секції рибопродуктів, мала намір купити бодай оселедця, але й там їй не поталанило: найдешевші, слабосолоні, які ще недавно коштували в межах 10 гривень за кілограм, тепер – 14 гривень.
Припустимо, що оселедці у Дніпрі й не ловлять, кавуни везуть аж із півдня України, а на транспортування йде чимало коштів, то як зрозуміти цінову політику щодо овочів та фруктів: картопля найдешевша – 2 гривні за кілограм, стільки ж правлять селяни за столові буряки, моркву, цибулю (про часник мовчу – він теж позолочений, либонь біля курячих яєць лежав). А яблука, наші рідненькі українські антонівки, якими в садах земля встелена і вони гниють під ногами, вартують 3 гривні за кілограм. То в що виллється для міських господинь банка повидла з нього, якщо зважити, що кілограм цукру – 4 гривні. А що трішки кращі сорти, то усі 4 чи навіть 5 гривень хочуть за них, теж саме правлять і за сливи. Найдешевші довелося бачити на стихійному ринку на Виноградарі: молодиця з-під Канева просила за кілограм 1,5 гривні. Невеличкі, але дуже солодкі.
Тепер поміркуйте, скільки коштуватиме в тому ж супермаркеті літр яблучного чи сливового соку (про абрикосовий, персиковий ліпше не згадувати, адже кілограм цих фруктів вартував влітку щонайменше 8-10 гривень). Мало того, не усі соки, які промовисто заявляють про себе на етикетці, що вони стовідсотково натуральні, є такими. Їх фальсифікують кому не ліньки, підсовуючи нам з вами порошкову бурду. Прикро, що на таких соках виростає ціле покоління українців. А тим часом у селах пропадають соковиті яблука, сливи, які ще на дереві просилися в банки. Тільки хто ж їх консервуватиме, коли більшість плодоконсервних заводів продали, або рознесли на брухт. Був такий і в нашому сусідньому селі, де колись після 9 класу під час літніх канікул сама працювала. Наші острозькі повидла, варенця, компоти, соки везли аж на Далекий Схід. Люди залюбки здавали сюди свою садовину і мали з того якусь копійку. Тепер селянинові вигідніше, аби вона ліпше згнила, ніж везти хтозна-куди на ринок. Це тільки молоді та завзяті вергають ящики зі сливами та яблуками аж із Вінниччини, тому-то правлять за кілограм 5 гривень (більш ніж за еквадорські банани). Дорого, не завжди за день все продадуть, а ціну не збавляють – конкуренція, перекупники вмить заклюють.