Я – за зменшення прохідного бар’єру
Шановна редакціє! Будьте ласкаві, надішліть точну адресу Верховної Ради: хочу надіслати народну пропозицію, що народилася в передвиборний час.
Вона стосується паперового вихваляння учасників перегонів і оббріхування суперників. Щедрі вони були як ніколи. Забивали друкованою рекламою наші поштові скриньки, підсували її під двері, перекидали через поріг, закидали у вікна. В усі шпарини й щілини! Коли ж виходив у справах до міста, то – повірте – ледве живим повертався назад. Дяді, тьоті й молодики, завантажені отими самими газетами й газетками, буклетами і плакатами, календарями й календариками, так агресивно накидалися на мене, так спритно напихали ними кишені мої і рукави, пазухи і халяви, відлогу й зашийок, що ледве рухався…
Втім перейду, власне, до ноу-хау, яке дало змогу підприємливому електорату збагатитися на виборах. У сусідки посеред кімнати побачив два стоси передвиборної реклами. Висотою в людський зріст! З правого – скирта лайливої друкованої продукції вагою 8 кг 600 г, з лівого – «похвальної» – вагою 16 кг 974 г. А чим я гірший виборець? Мене що менше обдаровували передвиборною макулатурою? А якщо здійснити протягом дня з десяток рейдів по агітаційним палаткам, то кілограми й кілограми можна нагребти. Свій паперовий «ужинок» я заштабелював на балконі. А він у мене – дай Боже! – семиметровий! 25 березня, коли агітаційна лихомань скінчилася, підігнав «рафіка», завантажив макулатурою й одвіз до приймального пункту. Сімсот сорок кілограмів заважило все те добро!
Вторгував не астрономічну суму, але жалітися гріх на претендентів у слуги народу. Бо здав товар не гамузом, а посортовно. Хто не знає, то мав би знати: папір на папір не схожий. Бо є дешевший – газетний. А є дорожчий – заморський. Ще дорожчий – офсетний. Ще дорожчий – крейдяний. І чим дорожчий папір, тим важніший куш!
Прозвітую про витрату вторгованої суми. Насамперед, уперше в житті спромігся одягнути дружину з ніг до голови. Мусив і собі дещицю прикупити. Про людське око. Якщо цікавить, скажу: костюм англійський, туфлі французькі, сорочка австрійська, кімоно японське, куртка канадська.
До речі, залишилася ще й здача! Її, здачі, цілком вистачить на те, щоб шпалери поміняти.
На завершення скажу: категорично не підтримую нарікань, що у виборчих бюлетенях не повинно бути багато партій і блоків. Для мого ноу-хау чим більше, тим краще. Від підприємливих людей, сподвижників вторсировини пропонуватиму новообраним народним депутатам на наступні вибори прохідний бар’єр зменшити до одного відсотка. Уявляєте, на скільки відсотків зростуть обсяги яскравої й дорогої паперової агітації і контрпропаганди!
Микола ГАБРІЙЧУК