Нових тюрем не зводитимуть
Українська в’язниця квапиться до Старого Світу. Як результат, торік у французькому Страсбурзі відбулося перше засідання керівного комітету Ради Європи з питань управління тюремними програмами в нашій державі. А нещодавно на базі Київського слідчого ізолятора започатковано українсько-швейцарський проект «СІЗО-модель».
Водночас між Департаментом із питань виконання покарань та адміністрацією тюрем і пробації Швеції укладено міжвідомчу угоду. І от нещодавно в стінах департаменту вперше проведено міжнародний науково-методичний семінар. У його роботі взяли участь представники пенітенціарних систем десяти країн світу, провідні вітчизняні науковці, керівники територіальних органів управління та навчальних закладів департаменту. На поважному зібранні, звісно, йшлося про проблеми реформування кримінально-виконавчої служби України, тісно пов’язаних із процесами європейської інтеграції.
– Нам треба докорінно змінити не лише побут і життя ув’язнених, а й ставлення до них, – каже голова Державного департаменту України з питань виконання покарань Василь Кощинець. – Незважаючи навіть на те, що ув’язнений скоїв злочин. За будь-яких обставин слід пам’ятати: він – теж людина. Безперечно, толерантне ставлення до злочинця десь може додатково (насамперед психологічно) поранити, що називається, потерпілу сторону. Проте, хай там як, а в Європі в будь-якій особі намагаються розгледіти людину, котра здатна виправитись і стати корисною для суспільства.
Ще в радянські часи багатьом із нас доводилося чути міфи про тюремне життя в так званому капіталістичному світі. Нинішня відкритість доводить, що це – реалії. Тамтешні злочинці перевиховуються в цілком пристойних умовах. Фешенебельні камери розраховані щонайбільше на чотирьох осіб. Хоча в них відбувають покарання 1-2 злочинця. Україні ж у спадок від тоталітарних часів дістався так званий казармений метод покарання. У спеціальних приміщеннях нерідко мешкає від 5 до 100 осіб.
На 1 березня в 182 установах налічувалося майже 170 тисяч ув’язнених і засуджених. Така кількість, безсумнівно, вражає. Українські тюрми просто переповнені. Зважаючи на європейський гуманний досвід утримання тих, хто скоїв злочини, треба розуміти, найближчим часом у нашій країні розпочнеться специфічний будівельний бум. Почнуть зводити додаткові тюремні приміщення?
– Нічого подібного, – заперечує Василь Васильович. – Уже певний час доволі прискіпливо вивчаємо шведський досвід пробації. Ним передбачено альтернативні види покарання. Як-от, приміром, виправні роботи, штрафи, обмеження в пересуванні тощо. Ось такі напрацювання треба закріпити на законодавчому рівні. Переконаний, уже наступний склад Верховної Ради від подібного кроку не відмовиться. Проблема варта неабиякої уваги. І не лише через прискіпливий погляд з боку цивілізованого світу. Ми власним розумом нарешті маємо збагнути: за два-три роки реформ у системі за ґратами значно зменшиться кількість людей. Дрібних правопорушників не обов’язково запроторювати до в’язниць. Для них є інші методи перевиховання. Зокрема ті, що практикуються, скажімо, у вищезгаданій Швеції.
Незабаром вибори. Тож користуючись нагодою, запитав у пана Кощинця, чи готова підпорядкована йому пенітенціарна система до цього важливого державного заходу.
– Кожен охочий матиме нагоду виявити власну волю й проголосувати за того кандидата, котрий йому найбільше імпонує, – зазначив Василь Васильович. – Тиск на засуджених у мої плани не входить. Того ж вимагаю від усіх підлеглих. У виборах, безперечно, братимуть участь і довічно ув’язнені. Нині їх налічується 1273 особи. Всі вони мають доступ до преси. Окрім того слухають радіо, переглядають телепередачі. Так що ці люди добре орієнтуються в ситуації, мають власні політичні вподобання. Отож 26 березня матимуть змогу проголосувати. Звісно, скриньку їм занесуть до камери.