Найбільше нарікань – на списки
Нарешті виборчі перегони вийшли на фінішну пряму, однак полегшено зітхати й розслаблятися не варто, позаяк попереду ще вирішальний і найвідповідальніший етап. І вже сьогодні можна передбачити, що на окремих виборчих дільницях Києва (а що вже казати про периферію?) буде вельми напружено, бо ж донині тут – цілий ворох проблем, які члени виборчкомів не встигають розв’язати. І на те є чимало причин.
Як і на попередніх, президенстьких, виборах, каменем спотикання залишаються списки виборців. Здавалося б, що тут складного – переписати прізвища, ім’я та по батькові виборців із їхніх паспортів. У кожнім жеку в паспортистів є реєстр мешканців. Але чомусь І.В.Порох, записали Горох, А.П.Панченко двічі знаходила себе у списку, а Г.Б.Бурляй довелося писати заяву, аби її прізвище внесли до списку виборців, Г.В.Черненко помилково записали до іншої квартири, Оксана Михайлівна стала Оксаною Максимівною…Подібних прикрих прикладів на 122-й виборчій дільниці 218-го територіального виборчого округу Києва чимало. Чергові ледь встигають реєструвати всі претензії виборців.
– Сьогодні до обіду на дільниці побувало тринадцять відвідувачів, – розповідає член виборчкому Олег Хазрон. – У наших списках – більш як 2,5 тисячі. Це – жителі вулиць Мельникова, Баґґовутіської, Овруцької, Пугачова, Макарівської. Виборча комісія має складатися із 18 працівників, поки що нас – 15. Деякі партії не поспішають направляти своїх представників.
Поки я спілкувалася з паном Олегом, до нього підійшла літня жінка Надія Андріївна Буянова, яка живе у 41-й квартирі на вулиці Пугачова, 11/15.
– Усім моїм сусідам вже надіслали запрошення на вибори, а про мене чомусь забули, – справедливо обурюється. – Тож вимушена була потурбувати вас. Не хотіла йти, але мушу, бо ж може так статися, що 26 березня не знайду свого прізвища в списках. Ще чого доброго моїм голосом скористаються ті, за яких я не хочу голосувати. Ми вже навчені минулими виборами.
Інна Остапчук, член виборчкому, швиденько відшукала її прізвище у списку. Виявилося, що й запрошення їй занесли, але… вкинули в сусідську поштову скриньку, бо в 41-й квартирі її немає.
– Та в мене ще одне запитання – зять помер, – веде далі Надія Андріївна. – Він жив на вулиці Мельникова, 22.
Однак цей будинок відноситься вже до 121-ї виборчої дільниці. Хвалити Бога, що вона розташована в цьому ж таки приміщенні й далеко ходити не довелося. Лариса Погорєлова, член виборчкому, заглянула у списки і знайшла там «мертву душу» – прізвище зятя.
– Списки недосконалі, – пояснює голова цієї дільниці Валерій Довгич. – Отримали їх із великим запізненням. Таке враження, що їх складали в останні дні. Одна проблема накладається на іншу, і ми фізично не встигаємо дати всьому раду. Згідно із законом про вибори на такій великій дільниці, як наша, має працювати 18-24 осіб. Нам же затвердили мінімум. Під час виборів кожному виборцю зможемо приділити увагу впродовж лише двох хвилин.
– Тож черг до столів і кабінок не уникнути?
– Певна річ. Виборцям треба запасатися терпінням.
– Члени виборчкому у вас із певним стажем чи новачки?
– Є такі, що вперше працюватимуть, і досвідчених маємо. Комплектували комісію складно – хтось уже на першому засіданні відмовлявся працювати. Партії включили їх до списку, аби лиш включити.
– Іншими словами, свої проблеми переклали на ваші плечі?
– Саме так. І питатимуть із нас, як належить. Будемо старатися виконати свою місію на совість.
До виборів залишилися лічені дні і метроном чітко відбиває кожну годину й хвилину. На дільницях це дуже відчувають, тому й поспішають. І виборці проявляють напередодні неабияку активність – турбуються, чи не забули внести їх до списку. А ви, шановні читачі, впевнені, що 26 березня не нервуватимете? Аби цього не було, не полінуйтеся і зайдіть на свою дільницю зараз. Потурбуйтеся про свій голос самі.