Львівський «Нью-Йорк» став «Оперою»
Величне місто Лева, яке славиться багатою історичною архітектурою, старовинними вимощеними бруківкою вуличками та духмяною кавою, зустрічало ще холодним подихом зими. Однак люті вітри та заметілі, які під променями далекого сонця раз по раз перетворювалися на відлигу, не стали на заваді розкішному дійству, котре змусило подивитися на Львів іншими очима.
Вперед, до європейського рівня!
Галичани пишаються тим, що вже зробили перші кроки до того, аби і їхнє місто сягнуло європейського рівня. Приємним подарунком для львів’ян та гостей міста, яке цьогоріч святкуватиме своє 750-ліття, стало відкриття чотиризіркового готелю «Опера», дивовижна історія якого нероздільно пов’язана з всесвітньо відомим академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької. Приємним подарунком до святкування стало присвоєння театру статусу «національний». А почалося усе дійство понад сотню років тому…
Як пан Скарб «посприяв» мистецькому розквіту
Львів, який став серцем Західної України, розташований на річці Полтва, котра нині омиває підземні простори старовинного міста. Історики стверджують, що колись ця річка була повноводною і нею ходили торговельні судна. Навіть важко уявити, що тепер тут ходять люди!
Дивовижну історію повідав директор перлини і гордості міста – Львівської опери – Тадей Едер:
– Географічно Львів розташовано на перетині шляхів, котрі ведуть до Києва, Відня, Варшави та інших європейських мегаполісів. Тому галичани дивилися на місто, як на центр розквіту фінансового й творчого, – розпочав він. – І першим поштовхом до бурхливого економічного й мистецького розвитку став розквіт класичної музики, що припав на кінець ХІХ– початок ХХ століття. А оскільки місто Лева було зупинкою не лише для купців, а й для митців, то стало воно пристанищем й для мандрівних акторів. Правда, на той час вже був у Львові один театр, але приватний – «Скарбка», який збудував магнат Скарб (нині – театр імені Марії Заньковецької). Але там постійно підвищували ціну на перегляд, тому львів’яни та гості міста не завжди мали змогу відвідувати вистави. Тоді обурені галичани звернулися до губернатора з проханням звести власний міський театр. Той вислухав їх уважно, погодився й оголосив конкурс для архітекторів на найкращий проект театру. І саме тоді, наприкінці ХІХ століття, можливо, навіть вперше в історії Європи, конкурсна комісія, котра засідала в Лейпцигу, розглядала проекти за номерами, а не за прізвищами зодчих (списки замкнули у сейфі губернатора), аби об’єктивно і чесно оцінити роботу. Свої пропозиції на розгляд подало понад 30 зодчих, зокрема й славнозвісні австрійські архітектори Одеської опери, яка на той час мала славу на всю Європу, Фердинанд Фельнер і Герман Гельмер. Оскільки були впевнені, що саме вони виграють цей конкурс, то звістка про перемогу архітектора Сигизмунда Горголевського, який ніколи не зводив театри, приголомшила їх.
Театр без фундаменту й замурована річка
На думку істориків, проект Горголевського визнали найкращим недаремно: хоча той і не мав досвіду в зведенні театрів, однак вдало втілив свої задуми на папері. Тож і доручили йому цю величну справу. Проблемою було те, що тут під землею протікала Полтва. Але місце вже затвердили, тож довелося боротися з підземними водами: річку замурували в трубу і трохи змінили напрямок її руху (відтоді вона пролягає під проїжджою частиною між театрами Крушельницької та Заньковецької). Здається, проблему розв’язали, але дно все ж залишилося намуловим, тож фундамент там зводити було вкрай ризиковано, бо він міг сповзти. Проте і це не стало на заваді Горголевському: він запропонував звести театр без фундаменту, на спеціальній плиті! Почувши це, Фельнер і Гельмер здійняли бучу, мовляв, театр розвалиться одразу ж, тільки-но почнуть споруджувати другий поверх. Архітектори одеської опери тоді навмисне залишилися в Львові, аби спостерігати за процесом будівництва, водночас зводячи у місті Будинок вчених. Однак їх прогнози не справдилися – театр стоїть ось уже понад століття…
Тріщина – причина смерті?
Сигизмунд Горголевський довів свою справу до кінця: через кілька років постав величний театр, уквітчаний архітектурними витворами. Але гонорару йому так і не заплатили – через невеличку тріщину в споруді. Ще й досі історики сперечаються з приводу смерті зодчого: одні стверджують, що не стерпів він такої образи й наклав на себе руки, інші переконані, що Горголевський ще три роки жив щасливим подружнім життям і вмер своєю смертю. Театр не завалився через маленьку тріщину, а й досі славиться на весь світ своїми виставами.
Коли Полтва впадала в «Дніпро»
Водночас неподалік театру розпочали й будівництво готелю. За проектом Емануїла Галля звели красиву кількаповерхову споруду. З часом її реконструювали, аби надати духу модернізованого класицизму. Із 1914 року готель носив назву «Нью-Йорк». За певними історичними джерелами, на той час він був першим і єдиним у Львові, в якому в кожному номері був телефон. Цікаво, що перша телефонна станція в цьому місті перебувала в підвальному приміщенні Львівської опери, тож це надавало готелю істотні переваги.
Назву «Нью-Йорк» готель мав до 50-х років. Пізніше його перейменували на «Дніпро». Так він називався до середини 90-х. Тоді й виникла сатирична примовка «Полтва впадає в «Дніпро», бо ця ріка якраз протікає під готелем.
Як львівський транспорт відлякував артистів
Пан Тадей Едер розповів ще багато цікавого:
– У 70-х роках до нас на гастролі приїхала знаменита болгарська співачка. На тоді у місті було лише два готелі. Один з них був за кількасотметрів від театру. Тут прима й оселилася. За етикетом я мав привезти її до театру, хоча йти туди було лише кілька сотень метрів. Найняв таксі. І тільки-но ми проїхали півдороги, як машина заглохла і зовсім не хотіла заводитися. Співачка просиділа рівно три хвилини, а потім, нічого не сказавши, вийшла і повернулася до готелю, відмовившись виступати. Тож довелося заплатити їй неустойку і втихомирювати розчарованих глядачів. Актори дуже забобонні, а така ситуація була неприємною прикметою…
Готель і опера – єдині
Відкриття оновленого роз-кішного готелю «Опера» стало величною подією для галичан: відтепер акторам й гостям не доведеться долати велику відстань до оперного. А угода про співпрацю, яку нещодавно уклали керівництво театру й готелю, стане особливим кроком до заохочення іноземних митців й гостей відвідати старовинне місто Лева. Така співпраця відродила у акторів і керівництва театру й давню надію на зведення ще колись запланованого підземного переходу між театром і готелем.
Приємним подарунком стала й новина про те, що в травні Львів відвідає делегація зі всесвітньо відомого театру Ла Скала.