Засівав зерна, що зійшли на Майдані

Він почувався ніби трохи ніяково на сцені Будинку літераторів: на пенсії дещо відвик від гучної публічності, котра була його стихією у роки минулі. Винагороди монументальними епітетами й величальними порівняннями від ідейних соратників, колишніх і нинішніх співробітників, давніх друзів, грамоти, нагрудні відзнаки від влади як трохи переоцінювали, так і добряче недооцінювали Віталія Карпенка в день його 65-річчя. Та не були вони вагомішими за той дарунок, який ювіляр зробив собі й нам, поціновувачам його публіцистичного таланту і громадянської позиції, видавши чергову книгу «Виклики XXI віку». І собі, і нам довів, що так само вправно і дужо послуговується словом, котре здавна є його найнадійнішою, найгострішою і найнеобхіднішою зброєю. Довів, що і в свої 65 готовий до викликів нового століття і вже приймає їх.

Старійшина українських літераторів Анатолій Дімаров сказав про Віталія Опанасовича, що він сіяв те, що зійшло на Майдані. Звісно, сіяв не один Карпенко. Але він робив це потужно і на великих площах за допомогою такої «сіялки» як «Вечірній Київ».

За кілька днів на іншому ювілейному вечорі – в міській держадміністрації з нагоди 100-річчя газети «Вечірній Київ», яка стала вершиною його життєвих і творчих досягнень, – Віталій Карпенко теж буде серед бажаних гостей. Його п’ятнадцятирічний вечірківський стаж залишається рекордним для редакторів нашої газети. За його керівництва редакцією в її історії відбулося найбільше справді революційних змін. Де б він до цього не працював і де б після, та залишиться назавжди вечірківцем, а це значить – трудягою, патріотом, борцем.