«Плюс п’ять» нині й торік

Різна ціна однакового відриву в чемпіонській гонці

Національні футбольні перегони поновилися з несподіваної осічки «Шахтаря» в Донецьку. Відтак перевага лідера над чемпіоном досягла п’яти очок. А весняний матч між ними відбудеться в Києві.

Цьогорічна весняна прем’єра неабияк нагадує минулорічний відповідник. І перебігом стартових подій, і загальними враженнями. За винятком хіба що порядкового номера туру: п’ятнадцятий національний поновив елітні перегони не з проміжного фінішу, як зазвичай, а з двадцятого ігрового дня. Тож і нинішні «плюс п’ять» для лідера мають значно вищу ціну, ніж торік. Оскільки ліквідувати п’ятиочкове відставання на дистанції, що куціша від класичної на чотири тури, набагато складніше навіть колективу з чітко поставленою командною грою. А в українського чемпіона ігровий малюнок поки що навіть не простежується. Бо можна скільки завгодно нарікати на незадовільний стан футбольного газону, проте це сприйматиметься як банальна спроба виправдатися – і не більше. Бодай тому, що в французькому Ліллі, де «Шахтар» був близьким до розгрому і лише дивом уник його буквально під завісу матчу, газон не перешкоджав жодній з команд грати так, як вона вміє. «Лілль» зіграв як «Шахтар» зразка союзних часів – цілеспрямовано, самовіддано та найвищою мірою реалістично. Натомість донецький «інтернаціонал», зіткнувшись з жорсткою протидією непоступливого і добре організованого конкурента, командну гру тільки імітував. Аналогії з матчем гірників проти «Таврії» цього разу і доречні, і цілком виправдані. Хоча доцільні й смислові паралелі з минулорічним «Динамо» березневого випуску. Зрозуміло, формальні: обидві команди увійшли в офіційний напівсезон психологічно розбитими після провалу в єврокубковому двобої і далеко не в найкращому функціональному стані. Проте між киянами часів Йожефа Сабо та донецькими футболістами, очолюваними Мирчею Луческу, існує й істотна різниця. Минулого сезону динамівці відзначались ігровою чіткістю, а на результатах їх виступів негативно позначилися внутрішні чвари. За таких випадків ситуацію виправити непросто, але можливо, що й відбулося з появою на тренерському містку «блакитно-білих» Анатолія Дем’яненка. Подвійно важче впоратися з фаховими негараздами: ігрова ідея зазвичай або усвідомлена і матеріалізована колективом у командний маневр, або так і бродить десь в підсвідомості, не ставши єдиним цілим для всіх і для кожного зокрема. «Шахтар» весняного пошибу не знає, як і завдяки чому можна сповна реалізувати свій потенціал. Усвідомлення цього є головним висновком на старті цьогорічних елітних перегонів. І з урахуванням п’ятиочкового відставання від лідера, шанси чинного чемпіона країни на повторення минулорічного тріумфу здаються менш істотними, ніж вони були в переслідувача рік тому, коли «Динамо» та «Шахтар» посідали протилежні позиції в звичному чільному дуеті.