«Місто має стати рівноправним партнером столиці»
2002-й – рік визначальний
За плечима – 10-річний досвід педагога, директора школи № 8, яку очолив у 30 років, реорганізувавши на навчально-виховний комплекс. Тоді за підсумками Всеукраїнського конкурсу «Вчитель року» Володимира було визнано найкращим директором навчального закладу Київщини. Це дало змогу не тільки підвищити якість навчального процесу, а й зарплатню вчителям. 2002 року пан Руденко, зрозумівши, що може і зобов’язаний зробити для рідного міста більше, балотується в депутати Броварської міськради і стає ним. Невдовзі – заступник голови постійної комісії з питань соціально-економічного розвитку, бюджету, фінансів та цін, ініціює створення депутатської групи «Рідне місто моє – Бровари».
Того ж 2002 року Володимир Руденко переміг у відкритому конкурсі на заміщення вакантних посад у Адміністрації Президента, що тривав близько року. Зовні приваблива і престижна для необізнаних посада вимагає серйозного управлінського досвіду, не поверхневої обізнаності в кадрових питаннях, питаннях економіки, освіти, культури. Працювати доводилося більш як 20 годин на добу, вчитися й самому. Він справляється, і досить непогано, бо вже через 10 місяців, у листопаді 2003 року, за погодженням Кабміну направляється у непростий регіон – Сумську область – на посаду заступника голови обласної державної адміністрації. Сумщина, попри усі застереження, зустріла нову людину приязно, а сумчани більш ніж 90 відсотками голосів уже невдовзі обрали Володимира Руденка депутатом обласної ради. У квітні 2004-го року Володимир Володимирович – перший заступник голови облдержадміністрації, а після президентських виборів із грудня 2004-го – виконувач обов’язків керівника області.
З приходом нової влади залишив Сумщину, але майже одразу знайшов справу до душі – очолив юридичну компанію «Людина та закон», що надавала юридичні послуги та здійснювала юридичний супровід діяльності підприємств. Водночас на громадських засадах працював у фінансово-консалтинговій групі «Раритет». 2005 року був запрошений на посаду віце-президента цієї авторитетної компанії, де здійснював загальне керівництво роботою кількох підприємств, що спеціалізуються у фінансовій та бізнесовій сферах.
Без перебільшення, нинішній кандидат на посаду мера Броварів має кілька якостей, що одним газетним абзацом не розповісти. Усі ці роки своєї публічності він цілком органічно переходив з одного статусу в інший, з однієї посади – на більш відповідальну, але сьогодні нікому не спаде на думку звинуватити його у кар’єризмі, дорікнути цим. Бо у кожному статусі працював добросовісно, ретельно і логічно. Навіть нині ті, хто не шкодуючи сил і часу «шукає» різні нісенітниці про Володимира Руденка, а тоді в недешевий спосіб розповсюджує їх, визнають, що саме він зі своєю командою – єдина реальна сила, спроможна підвести Бровари з колін, примусити столичних можновладців, ласих до місцевих земель, рахуватися з інтересами броварчан.
Місто на роздоріжжі
Утім саме в стосунках зі столичною громадою, впевнений Володимир Руденко, слід вибудовувати, відстоювати та підвищувати рівень життя в Броварах.
– Нині наше місто розглядається як територія, за рахунок якої можна розширити інфраструктуру Києва, – каже Володимир Володимирович. – Тобто інтереси громади Броварів майже не враховуються. Наше ж завдання полягає в створенні таких умов, аби пристоличне місто стало повноцінним супутником, що зберегло б своє історичне, політичне обличчя. Розпочати необхідно з формування громадської думки, адже в свідомості багатьох броварчан рідне місто вже давно стало своєрідним додатком до столиці. Причин такого ставлення до Броварів чимало, і більшість із них спровоковані місцевими проблемами. По суті, ми не маємо своєї поліклініки. Діюча розміщується в приміщеннях, котрі належать одному з підприємств. Вже й нині чимало броварчан за якісними медичними послугами їдуть до Києва. Звісно, вони там значно дорожчі. Ми також не маємо свого театру… Щоб нам стати рівноправним партнером для столичної громади і позбавитися комплексу «Бровари – додаток Києва», слід розв’язати чимало економічних, соціальних та комунальних проблем. Лише за таких умов можна ефективно працювати зі столицею, не втративши статусу самоврядної одиниці. Інакше гарантії немає, що через кілька років не доведеться жителеві Броварів їхати в найближчу столичну райдержадміністрацію за довідкою чи на консультацію. Звісно, позитивного в приєднанні до Києва чимало – поліпшення транспортного обслуговування, ліквідація багатьох комунальних проблем, але ці всі проблеми, мабуть, цілком до снаги розв’язати й місцевій громаді. Потрібно лише бажання та певна самоорганізація й дисципліна.
На думку Володимира Руденка, Бровари на порозі інвестиційного буму, деякою мірою спричиненого унікальною близькістю до Києва. І це сусідство слід використати, аби Бровари перетворилися з околиці на дієздатного партнера. Втім ще й до цього часу в Броварах не сформовано концепції розвитку.
– Виходить так, що начебто й доріг багато, а куди йти, ніхто не знає, – пояснює пан Володимир. – До розробки ж напрямів розвитку міста необхідно підійти з максимальною серйозністю. Долучити до цієї справи науковців, управлінців-практиків, а результати їхньої роботи винести на обговорення громади. Можливо, за взірець треба було б взяти систему розвитку саме столичної інфраструктури. Звісно, чимало проблем доводиться розв’язувати й команді нинішнього міського голови Києва Олександра Омельченка. Але ці люди тривалий час цілком професійно з ними справляються, незважаючи на прискіпливість опонентів й постійні закиди з боку засобів масової інформації. Повчитися в них є чого, й ми сподіваємося на тісну, плідну й взаємовигідну співпрацю в майбутньому.
У день парламентських виборів у місті проводитиметься дорадче опитування на тему: «Чи вважаєте ви за необхідність ввійти Броварам до Київського регіону?». На думку голови громадської організації «Рідне місто моє – Бровари», таке опитування не є належно підготованим, адже ще не сформовано основні засади, статус та повноваження міської громади Броварів в цьому формуванні. Не розглядалися й не обговорювалися інші напрями розвитку міста. По суті, городян позбавили права вибирати, обмеживши одним способом розв’язати проблеми міста. Та й саме питання сформульовано некоректно, адже Київського регіону як територіальної одиниці, юридично ще не існує. Тож як проголосують броварчани і куди, до якого територіального об’єднання чи якої території після того опитування увійдуть Бровари, достеменно нікому не відомо.
Політика – це добробут людей
Уперше шляхи Володимира Руденка і примхливої дами Політики, нагадую, перетнулися 2002 року. Тоді, не докладаючи особливих зусиль, навіть агіток не готуючи, директора школи, за високу професійність, вибрали депутатом до броварської міської ради. Переважна більшість виборців 6-го округу в Броварах, які підтримали молодого і водночас вже досвідченого педагога, – батьки учнів його школи. Виборці довіряли йому найцінніше – своїх дітей, тому, мабуть, не сумніваючись, довірили право відстоювати свої інтереси в міській раді. Відтоді Володимиру Руденку довелося активно штудіювати особливості міського управління. Тож не дивно, що нині заввиграшки перелічує всі міські проблеми, підтверджуючи бачене на власні очі, чи називає людей, котрі зверталися до нього з того чи того питання.
– Найголовніші проблеми можна перелічити на пальцях, – каже Володимир Володимирович. – Це висока вартість та низька якість комунальних послуг, погані дороги, високі ціни на ліки, неполагоджені дахи, неблагоустроєні подвір’я, досить неорганізоване транспортне сполучення з Києвом, черги до маршруток, проїзд пільгових категорій населення, новий газопровід до Старого міста, варварська забудова міста шляхом ущільнення, маніпулювання з землею. Аби розв’язати всі ці проблеми, зовсім не обов’язково йти до багатого сусіда з протягнутою рукою. Варто лише правильно використати власні можливості. Свого часу Бровари мали почати перебудову житлово-комунального господарства. В 1998-2002 роках можна було взяти достатньо вигідні кредити для запровадження енергозберігаючих технологій – розпочати встановлення автономних систем опалення багатоповерхівок й бути менш залежним від дорогої й малоефективної централізованої системи опалення. А зараз кожна зима для міста – серйозне випробування. Але ще й нині можна все виправити й не допустити в майбутньому схожої на алчевську ситуації. Вже давно визріла потреба реорганізації работи жеків, їх поступової заміни на об’єднання співвласників житлових будинків, адже нинішня система обслуговування багатоповерхівок складна, послуги неякісні, а система збирання коштів – незрозуміла. І достатньо непрозора. Типова ситуація – мешканці будинку сплачують добросовісно за комунальні послуги, а капітальний ремонт чи хоча б косметичний у будинку не проводився з часу введення багатоповерхівки в експлуатацію. Звісно, що в мешканців виникає цілком логічне запитання – куди поділися гроші? Застаріла і морально, і фізично комунальна інфраструктура вже нині не витримує навантаження, адже до старої труби підключають нові будинки. Ми зіштовхнулися з такою ситуацією, коли через підключення всіх комунікацій в новому будинку, в старих, по сусідству, спрацьовує газова автоматика через критичне зниження тиску в системі. І це все проблеми, що виникли не сьогодні й навіть не вчора. Складається враження, що міська влада живе в одному вимірі, броварчани – в іншому.
Також є проблема пасажирських перевезень між Броварами й Києвом. Щодня близько 10 тисяч жителів стотисячного міста прямують до столиці й повертаються щовечора до рідних домівок. У часи пік маршрутні таксі, що здебільшого є найголовнішим засобом виїхати на роботу чи відвідати столицю в інших справах, перевантажені. Останні маршрутки, що від’їздять з Києва близько 11-ї години вечора, броварчани беруть ледь не штурмом. І терплячи незручність пози чи вагу земляка на своїй нозі, полегшено зітхають, що в тісний салон таки вдалося втиснутися, адже іншої можливості дістатися рідної домівки немає.
– Попри усталений стереотип, що міський голова навіть невеликого міста – це політик регіонального значення, я переконаний в іншому, – веде далі Володимир Руденко. – Впевнений, що мер повинен піклуватися про захист громадян, відстоювати права громадян міста та намагатися підвищити рівень їхнього життя. Якщо висловитися просто: вода, дорога, добробут людей – ось його робота, а не дебати на тему, який він – «синій», «червоний» чи «зелений».
Програму формує громада
Уже сьогодні у Володимира Руденка є чимало ідей, як поліпшити ситуацію в тій чи тій сфері міста. Одна з них стосується безпосередньо безпеки громадян. Для цього, на думку пана Володимира, слід створити муніципальну міліцію, адже нинішній стан справ у правоохоронних органах не витримує критики – без пільг і переваг рівень кваліфікації співробітників міліції швидко знижується.
– Переважна більшість злочинів у нашому місті, близько 80 відсотків, – це вулична злочинність, – пояснює Володимир Володимирович. – Потрапивши в халепу, міліції не докличешся. Тож необхідно за рахунок міського бюджету збільшити кількісний склад правоохоронців. Ці співробітники мали б перебувати під оперативним командуванням керівника міського відділу МВС, але з чітко визначеними завданнями з контролю за тією чи тією проблемною територією. Здавалося б, все просто і доступно, але для цього потрібне принципове рішення громади міста. Ще одне актуальне завдання, що має просте і доступне рішення, – унеможливлення хабарництва та корупції в системі продажу та виділення міських земель. Нині в місті виділяється земля для індивідуального користування та для реалізації тих чи тих інвестиційних проектів. У першому випадку для того, щоб позбавити можливості нечесних чиновників незаконно збагачуватися, слід лише оприлюднити список черговиків на виділення земель і список громадян, які отримали земельні ділянки. Для цього є всі можливості, зокрема маю на увазі й офіційну інтернет-сторінку міської ради. Все це додасть прозорості роботі міської ради. Взагалі, всі рішення цієї установи повинні постійно перевірятися на відповідність чинному законодавству. Для цього потрібно, щоб на сесіях міської ради, інших поважних зборах були присутні прокурор міста, керівники міліції та державної податкової служби. Це прискорить в деякій мірі й ухвалення рішень, адже проконсультуватися щодо законності проекту рішення можна буде одразу. Досить непрозора й система виділення землі під інвестиційні проекти. Дуже часто виникають ситуації, що виділену землю псевдоінвестори просто перепродають. Щоб уникнути такого, передусім слід чітко дотримуватись генерального плану забудови міста й чітко його виконувати, а не змінювати його за бажанням того чи іншого чиновника. Якщо потрібно в цьому місці побудувати житловий будинок, то саме його й необхідно будувати. І лише після того, як міська рада переконалася в добросовісності інвестора.
Ідей у молодого й достатньо досвідченого управлінця справді чимало. Одначе, як запевняє він, реалізувати їх під силу лише спільно з громадою міста. Саме з цієї причини вже нині почав радитися з громадянами через сформовану громадською організацією «Рідне місто моє – Бровари» систему опитування, яким чином слід побудувати роботу міської влади. Таким методом має сформуватися й кожен пункт передвиборної програми, адже ніхто краще не знає проблем будинку чи мікрорайону, ніж його мешканці.
– На зворотному боці нашого буклету сформовано тезисні засади програми розвитку міста, – пояснює Володимир Руденко. – І розміщено кілька запитань, на які мають відповісти жителі міста. Саме з тих відповідей ми формуємо практичну програму дій. Уже отримали чимало пропозицій і побажань, тож найближчим часом програму розвитку міста буде сформовано.