Як виховати патріотів
Колись у старших класах викладали початкову військову підготовку. Тепер цей предмет іменується допризовною підготовкою юнаків. Помінялася не лише назва, а й методика викладання.
– Військова підготовка української юні архіпотрібна, – каже директор Бучанської школи-інтернату Михайло Наконечний. – На мій погляд, вона має бути повноцінною. У сучасній же школі увагу зосереджено на спортивно-фізичній. А от зброю, яку свого часу учні могли не тільки потримати в руках, а й розібрати, а потім скласти, із середніх навчальних закладів повністю вилучено. Залишилися лише протигази. У них майбутні воїни бігають, а ще по-пластунськи повзають. Оце і вся початкова військова наука.
Тож, аби дещо виправити таку ситуацію, нинішні школярі намагаються подружити з військовими частинами. Безперечно, не всім до снаги возитися з підростаючим поколінням, убачаючи в цьому зайві клопоти. А от воїни в зелених кашкетах міркують зовсім по-іншому. Зокрема – у мобільному прикордонному загоні, що дислокується в Бортничах. Тутешній озброєний люд залюбки спілкується з юнаками та юнками. Тож загалом і не дивно, що сюди на пізнавальні екскурсії квапляться столичні учні. Візити у відповідь практикують і прикордонники.
– Нещодавно в нас побували гімназисти-драгоманівці, діти із середньої школи № 233, – повідомив начальник відділення виховної роботи мобільного прикордонного загону підполковник Олег Кучинський. – Ми їм показали військову техніку, спеціальні засоби, що застосовуються при охороні державного кордону. Школярі постріляли в пістолетному тирі, поспілкувалися з воїнами, котрі разом зі своїми чотириногими вихованцями перед юними гостями продемонстрували відмінну військову виучку.
А днями до прикордонників завітали старшокласники із Бучанської школи-інтернату. Майбутні поліглоти вивчають французьку, німецьку, англійську, іспанську та італійську мови. Водночас вони непогано володіють художнім словом, прекрасно танцюють і співають. У чому, власне, і переконалися воїни в зелених кашкетах. Звісно, прикордонники на чолі зі своїм командиром полковником Сергієм Сердюком не залишилися в боргу. Юнь нагодували смачним солдатським обідом. А в спортивному залі частини представили військове шоу: ходіння по битому склу, «псування» кулаками черепиці, розрубування шашкою яблука, яке лежало на голому торсі воїна. У таких витівках безпосередню участь брав і полковник Сердюк.
Прикордонне видовище не на жарт зацікавило школярів. Особливо хлопців. Один юнак підійшов до купи розбитої черепиці, узяв уламок і довго, немов під мікроскопом, його розглядав… Напевно, себе уявив на місці того солдата, котрий щойно доволі непогано розібрався з матеріалом.
– Прийдеш до нас, синку, служити, обов’язково навчимо такої штукенції, – зауважив Сергій Іванович. А потім додав. – Питання військово-патріотичного виховання залишається актуальним в усі часи. Не менш важливе воно й нині. Над цим треба працювати спільно школі й армії. І насамперед, як на мене, тим частинам, які задіяні в охороні державного кордону. Якщо така робота справді практикуватиметься, в перспективі матимемо патріотично налаштоване, розумне молоде покоління. А відтак, українське суспільство почуватиметься в безпеці. Бо добре відатиме: його спокій бережуть гідно виховані сини та доньки.