На пленарному засіданні колегії Міністерства культури і туризму України йшлося про підсумки діяльності установ, підприємств і організацій галузі в 2005 році та завдання на 2006 рік. Із доповіддю виступив міністр Ігор Ліховий.
Головна інституційна зміна 2005 року – розширення функцій і сфери, що нею опікується міністерство, і утворення у його складі трьох органів державного управління – Державної служби національної культурної спадщини, Державної служби з туризму і курортів, а також Державної служби з кінематографії. Фінансування закладів культури порівняно з 2004 роком зросло в півтора раза – до 532 мільйонів гривень. Проведено парламентські слухання: «Наіональна кінематографія: стан, проблеми та шляхи їх вирішення», також «Культурна політика в Україні: пріоритети, принципи та шляхи реалізації». Пожвавився фестивальний рух – відбулося понад 30 музичних фестивалів. Поповнився бібліотечний фонд: закуплено 350 назв книжок на 20 мільйонів гривень, зокрема дитячої літератури на 6 мільйонів.
Проблема галузі – недостатнє фінансування музеїв та реставраційної справи. Торік викрадено понад 100 пам’яток із Музейного фонду України, що свідчить про незадовільний стан охорони спадщини. Ахіллесова п’ята – законодавча база культури, що залишається неповною і позбавлена концептуальної цілісності.
Міністр особливо акцентував на проблемі реалізації державної політики в галузі культури: «Треба створювати систему гнучкої підтримки національної культури – через бюджет, податки, пільги, заохочувати меценатів та інвесторів».
Серед основних напрямів роботи міністерства у 2006 році – підтримувати розвиток саме національного мистецтва. Збереження культурної спадщини. Мистецька освіта. У культурній індустрії створювати добрі умови для національного виробника. А це – і кіновиробництво, і театр, і книговидання, і нотно-музична література, і аудіозаписи.
Міністр наголошував на тому, що із здобуттям Україною незалежності наша культура, яка має можливість розвиватися в принципово нових умовах творчої свободи та за підтримки власної національної держави, опинилася перед кількома серйозними, як він висловився, викликами. Один із них – виклик націєтворення: «Аби сформувати відповідність між українською політичною нацією, яка тепер інтенсивно формується, та українською національною культурою, обидві сторони повинні пройти іс-тотну еволюцію. Доволі неоднорідне суспільство громадян України ще має стати зрілою політичною нацією, а україномовна культура етнічних українців – перетворитися на культуру всього українського суспільства».