Італійські краєвиди побачать кияни
У рамках недавно презентованого в Києві й Брюсселі проекту «Київ – європейська культурна столиця» вже найближчим часом планується підписати рамкову угоду про співробітництво з італійським містом Генуя. Про це повідомив начальник Головного управління культури і мистецтв Києва Олександр Биструшкін. Зокрема, у травні в міській галереї «Лавра» відбудеться велика виставка італійських художників асоціації «Сполето-арт». Саме на запрошення її президента Джанкарло Валентіні тиждень тому в адміністрації регіону Умбрія побувала делегація з Києва на чолі із заступником начальника Головного управління культури і мистецтв Григорієм Поліщуком. У складі цієї делегації була й поетеса, журналіст і художниця Валентина Давиденко, яка й розповідає про цю поїздку.
Землею великих святих і художників називають цей край. І не дивно, що ми побачили в ньому знакову схожість із нашою столицею. На високих квітучих пагорбах Умбрії в давні століття знаходили собі притулок святі схимники. Кожне, навіть крихітне гірське містечко, має свій величний храм, не поруйнований атеїстами, а збережений для нащадків. Тут переживаєш дивне відчуття, занурившись в епоху середньовіччя з тишею вузьких вуличок, де можна помилуватися зблизька мереживним гобеленом на вікні й тіснявою вазонів із квітами біля будинків; торкнутися мармуру лавок, на яких виставляли на продаж свої товари ще з півтори тисячі років тому стародавні роми. Із Умбрією пов’язані імена св. Франциска з Ассізі, духовного покровителя Італії, св. Бенедикта, який родом із Норчії – містечка-фортеці казкової краси, що за формою нагадує серце, в горах Вальнеріни. Навіть св. Валентин, чиє свято таке популярне нині і в Україні, теж з Умбрії. Ми, власне, й відзначали цей день на землі святого Валентина. Художники із «Сполето-арт» передали Почесну адресу для начальника Головного управління культури Олександра Биструшкіна з подякою за підтримку їхньої ініціативи культурного обміну між Києвом і Умбрією, а асесор по культурі провінції Перуджа П’єр Луїджі Нері висловив задоволення з того, що цей проект починає жити, адже цього бажають усі.
Чотири дні, які ми провели в Умбрії, теж довели слушність його слів. Мер міста Монтефалько Валентино Валентіні, захоплено розповідаючи про шедеври уславлених італійських майстрів, сказав, що хотів би показати в рідному місті й образотворче мистецтво України. А на святі св. Антонія в комуні Кастель-Рітальді працівники агросектору розпитували нас про Помаранчеву революцію і зміни, які, на їхню думку, мали б стимулювати наш економічний розвиток. «Я цікавився культурою вашої столиці, – сказав керівник сектору, – вона дуже древня і багата традиціями, ми залюбки прийняли б українських митців у нас». Але на цю мить нас вразив обряд їхнього свята, такий подібний до українського. Гільце, заквітчане дарами Землі-годувальниці, було символом свята, яке, вочевидь, поєднало релігійний обряд із дохристиянськими традиціями. Святий Антоній тут вважається захисником всього живого і насамперед тварин, тож на свято городяни прийшли зі своїми домашніми улюбленцями. Священик, освятивши гільце і смачну здобу – круглий калач із родзинками, – покропив і сільськогосподарську техніку. Адже це свято уособлює ще й початок хліборобського року. Чи не близька аналогія із традицією давньоукраїнського Нового року, який починався 1 березня?
– В Умбрії росте унікальна виноградна лоза, – сказав мер Кастель-Рітальді Франческо Вентурі, – яка не приймається ніде в світі, тому вино в нас виняткове за смаковими якостями. А ще славиться наша олія. Тож усі етнографічні традиції насамперед пов’язані з роботою на землі. Проте адміністрація шукає й інші можливості привернути увагу туристів до нашого міста. Наприклад, Національний конкурс казок для дітей і підлітків, у якому нерідко беруть участь і дорослі. Твори переможців ми публікуємо і маємо вже цілу бібліотеку таких книг.
Умбрія вражає інтенсивністю свого культурно-мистецького життя, у кожному, навіть невеликому містечку, – десятки художніх галерей, свої театри, переважно оперні. Є такий і в старовинному Сполето, заснованому ще в V столітті, де нас приймала гостинна асоціація «Сполето-арт». «Театр-ліріко», як називають їх повсюдно, себто оперний або вокального мистецтва, здійснює грандіозні проекти, запрошуючи на стажування молодих співаків і музикантів із усього світу. «Ми б охоче прийняли і вашу талановиту молодь, – зауважив заступник директора театру Клаудіо Лепоре. – А до Києва поїхали б наші артисти на стажування». Щоліта у Сполето відбувається знаменитий фестиваль двох світів. Уславлені співаки, артисти балету, драматичні актори з усіх країн виступають не тільки в концертних залах, а й на площі перед собором.
«Ми намагаємося створювати цих проектів якомога більше, представляючи і наші древні етнографічні свята, і традиції, а також сучасне мистецтво», – наголосив на зустрічі з київською делегацією асесор культури, спорту, історичних центрів і місцевого транспорту адміністрації регіону Умбрія Сільвано Рометті. Ця зустріч була особливо важливою для обох сторін, оскільки обговорювався проект угоди про співробітництво в галузі культури між Головним управлінням культури і мистецтв Київської міської державної адміністрації та адміністрацією регіону Умбрія. На моє запитання, хто фінансує реставрацію історичних пам’яток, адже в цьому регіоні такими є чи не всі будівлі міст, Сільвано Рометті відповів, що насамперед – держава, регіон і місцеві комуни, але багато допомагають і спонсори.
Можливо, найповніше представляє панораму сучасного італійського образотворчого мистецтва творчість художників асоціації «Сполето-арт»: унікальні твори на межі казки і чуттєвої сповіді про любов до своєї Умбрії, що репрезентують течію наївного живопису президента асоціації Джанкарло Валентіні. Сповнені золотого світла і проникливої віри, що людство ще повернеться до свого Едему – гармонії з Природою – полотна Серджо Бідзаррі. Елегантні композиції із внутрішньою таїною римського художника і актора Ланфранко Фіноккіолі. Прощаючись із нами, він наспівав щемливе «аррівідерчі, Рома…», а сміхотливий Антоніо Гандоссі продемонстрував свій новий шедевр – портрет київського гостя, який художник устиг зробити на серветці під час обіду. Антоніо за фахом архітектор, але, як і Джене Помпа, любить малювати пейзажі, лавандові долини на полотнах Джене знають у багатьох країнах Європи.
А мій сентиментальний спогад – про галерею найповажнішого за віком і авторитетом лауреата Національної премії ім. Св. Валентина Серджо Бідзаррі. Художник приходить до неї раннього ранку. Букети розпушених, спрацьованих пензлів свідчать про те, як інтенсивно він працює. Одного ранку на його пропозицію в майстерні малювала і я. Невідомий для мене італійський картон виявився непридатним для акварельних фарб і зрештою весь малюнок я легко змила, залишила лише фрагмент. Маестро Бідзаррі поглянув і похвалив: дуже красиво! Може, тому, що барви були світлі й мерехтливі, так світяться перлинки-міста, розсипані по горах Умбрії…