Самодостатність регіонів– річ визначальна
У №32 за 21 лютого цього року «Вечірній Київ» вмістив публікацію «Податки – за місцем проживання». На неї надійшло кілька листів, зокрема Ніни Павленко, яка живе в Броварах, а працює в будівельній організації Києва. Вона запитує: «Який механізм відрахування податків за місцем проживання пропонує автор цієї ідеї? Чи не краще б створити такі ж робочі місця, як у Києві, в інших регіонах і тоді проблему було б розв’язано?» Далі жінка, все ж, погоджується з тим, що отаке існування в двох вимірах – робота – в одному місті, а проживання – в іншому (здебільшого тут доводиться лише ночувати, бо працювати треба з ранку до вечора) створює чимало незручностей. «Приміром, – дорога на роботу і з роботи, – пише дописувачка. – Кожен, мабуть, знає, що відчуваєш вранці в щільному натовпі сонного невдоволеного люду – в автобусі, в метро. Зате за вікном – і на Київщині, і на околицях Києва – розкішні елітні приватні садиби для вибраних».
Ми попросили генерал-лейтенанта міліції, кандидата юридичних наук, заслуженого економіста України Василя Грицака продовжити цю тему й прокоментувати лист нашої читачки, яка запитує, чи є вихід із становища, що склалося.
– Чи є вихід? Є! Якщо коротко – податки в регіони, – почав відповідати Василь Грицак. – У цьому допоможе ухвалення відповідного законопроекту. А спрямований він буде, передусім, на збільшення прибуткової частини місцевих бюджетів, зокрема сільських і селищних. Місцеві ради перестануть бути «дотаційними жебраками» і ходити по кабінетах чиновників з простягнутою рукою, а стануть практично самостійними функціональними адміністративними одиницями.
Що це означає? Припустимо, ви проживаєте в Київській області, а працюєте в центрі Києва. Тобто, здебільшого всі товари купуєте в своєму місті чи селищі, комунальними послугами користуєтесь також за місцем проживання (причому їх рівень, найімовірніше, вас не влаштовує), ваші діти ходять тут до школи або до дитячого садочка. Як там не було б, але і ви, і ваша сім’я більше вільного часу проводите у своєму місті.
Безперечно, хочете мати вчителів високого професійного рівня для своїх дітей, відремонтовані дитячі садки та школи, зручні дороги, парки відпочинку та спортивні майданчики, високоякісні комунальні послуги, а також не бажаєте підвищення платні за користування ними та ще багато чого. Для цього з вашої зарплатні вираховують податки, але до бюджету Києва. Законопроект, що його я пропоную ухвалити, зокрема передбачає сплату податків за місцем проживання працівника, що дасть змогу інвестувати в розвиток інфраструктури рідного міста чи села та підвищити загальний рівень життя. Тоді, можливо, місцевим бізнесменам буде вигідніше відкривати зручний супермаркет, магазин одягу чи книгарню не в Києві, а там, де вони живуть. Бо ж вони розраховують на людей, які будуть у змозі купувати в них товари. А у працівників соціальної та культурної сфер підвищиться зарплатня і з’явиться додатковий стимул працювати за місцем проживання.
Можливо, це вплине на зниження темпів міграції українських фахівців не лише поближче до великих міст, а й за кордон. І, безперечно, допоможе забезпечити краще майбутнє для нас і наших дітей.
Андрій ІВАНЧЕНКО