Українська гармонія рідних мов
Пісня на слова Степана Руданського «Повій, вітре, на Вкраїну» вперше пролунала п’ятьма мовами – крім оригіналу, ще й азербайджанською, румунською, латиською і російською.
Так її заспівали солісти Національного академічного заслуженого хору імені Григорія Верьовки. Зі сцени Київського академічного державного театру юного глядача на Липках. Ввечері, перед Днем рідної мови, якому й було присвячено культурно-мистецьку акцію «Мовна палітра». Її організували для киян Міністерство культури і туризму України та Український культурно-просвітницький центр «Дружба», а підтримали громадські організації національних меншин України. Їх, як з’ясувалося, на теренах нашої держави налічується 130. І серед них – корейська, мова якої сягає корінням аж 2333 року до нашої ери.
Пісенним «Літаючим метеликом» спурхнула вона з уст вродливої й талановитої київської студентки Тані Кан, дівчини з українсько-корейської родини.
Євреї – народ двомовний: моляться на івриті, а ідиш, якій 900 літ, розмовна вже не для 5 мільйонів представників цієї нації, як колись, а лише для одного мільйона. Нею проспівала єврейську народну пісню «Норовлива наречена» Серафима Горєлова в супроводі Клезмерського гурту «Нігунім».
Рідною мовою дружини-українки спілкується вдома заслужений артист України, художній керівник ансамблю «Азербайджан» Конгресу азербайджанців України Гурбан Аббаов. Пісню ж «Кохана» виконав зі сцени азербайджанською – рідною для п’ятисот тисяч громадян України. Від імені ста тисяч греків України вийшла на сцену з народною піснею Надія Давидова з Маріуполя Донецької області.
Того вечора своє мистецтво дарували жителям столиці польський народний театр зі Львова, який нещодавно відзначив своє п’ятдесятиріччя, і кримськотатарський театр «Хайтарма» з Євпаторії. Віночок угорських народних пісень подарувала Вікторія Рудник, а білоруську народну – соліст Національної опери України, народний артист України Микола Коваль – нині обоє кияни. Студенти Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.Карпенка-Карого продемонстрували красу російської мови уривком з вистави «Граф Нулін» О.Пушкіна. А поезії, які проникливо читали зі сцени болгарською і литовською киянки Весела Залогіна та Даля Макарова, а мовою поволзьких татар – вчителька математики з Красного Луча Луганської області Гельфія Кабірова, глядачі сприймали швидше за мелодикою, вловлюючи рими. Хоча про що йшлося у виступах зі сцени рідними мовами народів України, дуже поетично перекладала ведуча програми, заслужений працівник культури України тележурналістка Христина Стебельська, котра свою рідну українську мову назвала мудрістю землі.
Фольклорний гурт «Буковинські дівчата» із Новоселиці Чернівецької області не лише ознайомив глядачів із фрагментом обряду румунського весілля: декому перепало й по шматочку весільних короваїв та цукерки, якими артисти частували гостей в залі.
Цікаву й змістовну концертну програму, присвячену Дню рідної мови, я сприймала в інтернаціональному товаристві. Поруч із росіянкою Людмилою Наумовою, котра по двадцять п’ять років прожила в Архангельську й Ашгабаді, а вже десятий рік живе в Києві. Приїхала підтримати сина, випускника столичного авіаційного вузу, коли той, після смерті дружини, залишився з чотирирічним малюком. Нині внук уже підліток, налагодилося сімейне життя у сина – Людмилі Миколаївні дуже подобається, як вільно він розмовляє державною мовою, вона обожнює українські пісні. А на концерт привела внучку Христину, доньчину дівчинку, латишку по батькові. Непосида із золотаво-солом’яними кісками раз-по-раз озиралася на ряд позаду, де разом з мамою Раїсою Мізер сиділи три смагляві красуні – дев’ятирічна Марта, восьмирічна Клер і п’ятирічна Емануель. П’ять років тому помер їхній татко – випускник Національного університету імені Тараса Шевченка Мартін Мізер. Уродженець Конго народився у далекому Браззавілі, а вічний спочинок знайшов на Україні. Доньки дуже мало знають про таткову батьківщину. Старша й середня відвідують музичну школу по класу баяна, уміють грати «Київський вальс» та «Їхав козак за Дунай». Вони, звісно, значно більше україночки, ніж конголезки…