Будьмо духовно відважними
Барабани з ієрогліфами довкруж, схожі на великі ракетки, – тенісні чи бадмінтонні. Українські чоловіки у біло-помаранчевих кімоно, з поголеними головами. Їхня дивна молитва під ритмічні удари об ці барабани, ніби нанизана на одну ноту, напнуту над берегами ріки. Їхній буддійський Учитель – мандрівний ченець японець Дзюнсей Терасава, автор щойно виданої книги «Глобальне пробудження». Щось екзотичне, загадкове і зовсім незнайоме, – це моє перше враження від побаченого перед презентацією цієї книги у Києво-Могилянській академії.
Вдова першого президента Чеченської Республіки Ічкерія Алла Дудаєва вперше зустріла Дзюнсея Терасаву та його учнів не за таких комфортних обставин. Ось як вона згадує про це в передмові до книги «Глобальне пробудження»: «Під час першої російсько-чеченської війни, коли всі країни світу, заявивши про невтручання «у внутрішню справу Росії», прирекли нас на загибель, залишивши наодинці із до зубів озброєною 300-тисячною армією супротивника, ми побачили нових людей. Вони йшли строєм, високо піднявши дивні, небачені в Ічкерії прапори. Їх було зовсім небагато, йшли вони дуже прямо, сонце вигравало на їхніх бритих головах і зливалося з жовтим полум’ям кімоно. Ми почули ім’я їхнього проводиря, котрого вони називали Вчителем Дзюнсеєм Терасавою. Показали їхню ходу відчайдушні російські журналісти, які ще могли тоді знімати й розповідати всьому світові правду про нашу війну, багато з цих журналістів загинули… Значно пізніше дізналися, що, крім Дзюнсея Терасави, всі інші 12 чоловіків були росіяни й українці. Бомбили село, тому чутність була препогана, але мова йшла про мир. І ми піднеслись духом – значить, ми не самотні. Ми були вдячні їм тільки за те, що вони приїхали і намагалися нас врятувати, хоч і не дуже вірили, що вони зможуть чимось допомогти».
І ще один несподіваний ракурс знайомства з українськими буддійськими ченцями та їхнім Учителем Дзюнсеєм Терасавою: це коли вони мандрували в Карпатах по християнських монастирях (у греко-католицькому храмі в Калуші мали другу спільну молитву в Україні, після першої в соборі святого Олександра на Костьольній у Києві).
Сергій Філоненко, уродженець Донецька, випускник політехнічного інституту, буддійським ченцем став дванадцять років тому, сприйнявши мудрість цього вчення не лише як ідею, а як життєвий шлях. Він був поряд зі своїм Учителем в Чечні 1995-го, під час Маршу Материнського Співчуття із Москви до Грозного (до нього приєдналися тисячі солдатських матерів Росії), який став єдиним міжнародним ненасильницьким громадянським втручанням за час всієї війни.
За 35 років мандрівок по світу буддійський монах Дзюнсей Терасава зі своїми учнями побував у найгарячіших вибухонебезпечних місцях – із Маршами Миру. Його остання книга «Глобальне пробудження» – це збірник проповідей за останні 5 років, записаних тими, хто їх слухав. «Куди прямує наша цивілізація? Яке майбутнє готує собі людство, кожен із нас?» – виокремив деякі ключові аспекти книги її автор.
А мені хочеться закінчити своє враження про цю книгу ще однією цитатою з неї: «Я був свідком багатьох масових виступів у Європі й Америці, вони часто були перенасичені духом агітації, іноді люди були розгнівані, навіть агресивні. Але тут, в Україні, перемога ненасилля була найбільш вражаючою. Такого я ніколи раніше не бачив. Те, що це відбулося не в Європі, не в Москві, не в Грозному, а в Києві, не є випадковим. Фонтан істини й ненасилля б’є із глибини духовної культури України. Це має особливі причини і глибоке духовне значення».