Галатею створюють… хірурги
За відомий афоризм «Не родись красивою, а родись щасливою» нині успішно голосують пластичні хірурги. Бо вони багато чого вміють у плані естетичного поліпшення зовнішності. І хоч для України ця спеціальність порівняно нова, та золотих рук, як раніше любили говорити, і світлих голів серед хірургів у нас вистачає. Саме тому ця чи не наймолодша спеціалізація заявила про себе у столиці на повний голос. Хірурги уже створили громадську організацію «Клуб пластичних хірургів», регулярно проводять свої науково-практичні зібрання, обговорюють актуальні у всьому світі сучасні проблеми пластичної хірургії.
Нещодавно відбулася Друга Всеукраїнська науково-практична конференція «Стандартизація методів лікування в пластичній та реконструктивній хірургії». У ній взяли участь хірурги не лише з України, а й з Росії, Білорусі, Італії, Німеччини, Франції.
Натхненниками й організаторами цієї конферен-ції і загалом цілої галузі – пластичної і реконструктивної хірургії – стали відомі в Україні і поза її межами хірурги і вчені: доктор медичних наук Володимир Мішалов, доктор медичних наук Леонід Харьков, кандидат медичних наук Василь Храпач.
Які ж операції нині можуть здійснювати пластичні хірурги, кому і як допомагати, хто може звернутися до них по допомогу? Про ці та інші проблеми наша розмова із кандидатом медичних наук доцентом Національного медичного університету імені О.Богомольця Василем ХрапаЧем.
– Слухаючи доповіді учасників конференції, мимоволі звертаєш увагу на теми: вибір методу пластики нижніх повік, особливості омолодження повного обличчя, корекція відстовбурчених вушних раковин тощо. Очевидно, що такі операції мають естетичне призначення. Отже, до вас ідуть за вдосконаленням зовнішності?
– Не зовсім так. Це не тільки естетичні операції. Понад 70 відсотків операцій, які загалом здійснюють пластичні хірурги, спрямовані на поліпшення якості життя пацієнтів. Чи може бути успішною людина, скажімо, із горбатим носом, непривабливим обличчям? Чи може вона добитися кар’єрних висот? А тому з цього погляду за важливістю і значенням своїх операцій ми, пластичні хірурги, відіграємо таку ж роль, як і ті хірурги, які рятують людям життя. З цього приводу, до речі, можна навести відомий експеримент, проведений у школах Санкт-Петербурга. За успішністю учнів спостерігали до фотопластики і після неї. І з’ясувалося, що успішність у прямій залежності від зовнішності. Той, хто раніше комплексував з приводу якихось вад обличчя і, відповідно, погано вчився, після усунення недоліків ставав успішною особистістю. Україна, до речі, серед країн СНД значно випереджає їх у розвитку пластичної хірургії. Однак нас надихає приклад російських колег. От, скажімо, на цій конференції присутні професор Кирило Пшеніснов і доцент Сергій Бессонов із Ярославля. Вони працюють за міжнародною програмою комплексного лікування пацієнтів з деформаціями середньої зони обличчя, зумовленими вродженими розщілинами верхньої губи і піднебіння. Вони допомагають пацієнтам із різних країн світу. Молоді українські хірурги їздять до них навчатися. Адже, на жаль, ці вроджені вади дуже поширені, і кількість їх не зменшується.
– Василю Васильовичу, за майже десятиріччя розвитку пластичної хірургії ви маєте чимало здобутків, успішної практики. А що заважає працювати, а точніше – потребує розв’язання?
– Проблеми є, і вони стосуються стандартизації методів діагностики та лікування в пластичній та реконструктивній хірургії. Іншими словами – відстає юридичне забезпечення. Щоб було зрозуміліше, поясню: у відповідних протоколах чітко розписано, як, приміром, видаляти апендикс або ж пухлину шлунка, а що стосується пластичної хірургії, то таких протоколів – як, що і за чим робити – ще не напрацьовано. І тому в разі невдоволення пацієнта результатами операції виникають юридичні колізії. Складно оцінювати результати, якщо, скажімо так, немає еталону або ж канонів цієї оцінки. А тому ми в рамках конференції провели анкетування. Усі пропозиції професіоналів будуть узагальнені, і ми поступово наблизимося до затвердження стандартів.
– Вважається, що пластична хірургія – досить елітна галузь, а практикують у ній справжні майстри, як правило, столичні. А як у регіонах?
– Знаєте, ми ж усе-таки йдемо до європейських стандартів. А тому помилково вважати, що центри пластичної хірургії розвиваються лише у столиці. Є такі й у регіонах, приміром, в Одесі, Дніпропетровську, Донецьку. Скажу більше: є багато успішних молодих хірургів, які з величезним бажанням вдосконалюють свою майстерність. Приміром, один із них, із Білої Церкви, якось навіть сказав: «Мені ночами сниться пластична хірургія». Як же не допомогти такому фахівцеві?
– А якими рисами має володіти такий хірург, щоб стати бездоганним фахівцем?
– Найголовніше – це професіоналізм. Але, звісно, є певні секрети. Скажу одне: ми художники по тілу. Ми вміємо малювати, а потім втілювати задумане, щоб виходило довершено і привабливо. Не забувайте, що вдосконалюємо губи, очі, вилиці, шию, жіночі перса, стегна. Звичайно, у нас різні стилі, але результат має бути один – красиво. До речі, саме наша кафедра госпітальної хірургії №2 Національного медичного університету імені О.Богомольця і її завідувач професор Володимир Мішалов ініціювали це зібрання, аби вдосконалити й узагальнити наші методи на користь людям.
– Дякую за розмову.