«Жертви» кампанії-2006

Від галасливої передвиборної метушні оберігаю свій дім приблизно так, як професор Преображенський це робив стосовно творів Маркса й Енгельса. Тож, повірте, розмови веду з онукою не про те, так чи не так якісь там дядьки чи тітки б’ють.

Але, продовжуючи аналогію, як зусиллями Швондера відповідна література проникала-таки до оселі Пилипа Пилиповича, так і запитання на кшталт: «Діду, ти за кого голосуватимеш?», ні-ні, та й уклинюються у наше з Катрусею ідилічне спілкування. А днями мала просто приголомшила мене: «А ти знаєш, які це люди УБИТІ?» – «?!?!» – «Он і на дверях нашого під’їзду вони висять».

Тут я все зрозумів, а невдовзі і побачив на власні очі. На передвиборній агітці фраза починається зі слів «У БИТВІ…». Шестирічна дитина трохи не вчиталася, ну і… Очевидний прорахунок консультантів-стилістів. Треба ж було передбачити таке двочитання. Гасло має «стріляти» в точку з першого погляду, навіть тоді, коли його завважили кутовим зором. А то трилер якийсь, їй-право: «Тятя, тятя, наші сіті притягнули… таких собі «жертв» кампанії-2006».

* * *

Хвала Господеві, мешкаю на п’ятому поверсі безліфтової «хрущовки» – ходаки з партій-рухів-блоків-об’єднань не дуже докучають мені збором підписів, усною агітацією, врученнями газет, буклетів, листівок. Зовсім інша річ – сусіди двома поверхами нижче. Уявляю собі, як їх дістало. Не полінувалися, вивели на комп’ютері і роздрукували чималенький напис – звернення до агітаторів, соціологів і т.ін. Мовляв, прохання не турбувати, бо в помешканні «спить немовля». Невідомо, щоправда, якої статі. А то відразу ж виникає казкова асоціація. Наші люди ладні вже на сплячих царівен перетворитися, аби їм спокій дали наполегливі функціонери.