Газ на гідність не міняємо
Громадяни України не хотіли б повернення часів епохи Леоніда Кучми.
Принаймні так заявили 83 відсотки з шести тисяч жителів 178 міст і сіл, опитаних на початку лютого центром «Імідж-контроль». Ностальгують за президентством Леоніда Даниловича лише сім відсотків, кожен десятий вагається з відповіддю.
Попри таку високу оцінку нинішній владі, хоч як це парадоксально, українці все ж розчаровані. За рік, на думку більшості опитаних, змінилося не багато. Влада тепер патріотичніша, прозоріша, менш корумпована, стало цікаво жити, з’явилася національна гордість.
Водночас, більшість респондентів вважає, що поменшало порядку, справедливості, поваги до закону, зрозумілості в діях влади. Люди не стали жити заможніше, влада не виконує обіцянок. Висновок один – сподівання були завищені.
Парадокс другий: незважаючи на критику практичних дій влади, більшість українців вважає, що ситуація в державі загалом поліпшилася, з’явився оптимізм щодо майбутнього. Спостерігається зниження соціальної напруги як у політичній сфері, так і в економічній. Частка виборців, чий життєвий рівень змінився на краще за останній рік, становить 26 відсотків, що на 8 більше, ніж у листопаді 2005 року. Стрімко продовжує зростати рівень оптимізму: третина опитаних очікує поліпшення ситуації, четвертина – погіршення. Ще одним проявом тенденції до стабілізації є зниження рівня радикалізму в суспільстві. Більшість респондентів відчувають необхідність змін, але 42 відсотки прагнуть їх шляхом поступових дій, 33 відсотки – шляхом сміливих і рішучих кроків, а 9 відсотків вимагають революційного запалу. 68 відсотків покладаються на демократію, 32 – на владу твердої руки. 52 відсотки надають перевагу соціальному захисту, 48 – вільному ринку (цікаво, що два роки тому перших було 66 відсотків других – 34).
Після останніх подій 29 відсотків опитаних призналися, що їхнє ставлення до Росії погіршилося. Що є причиною газового конфлікту? На таке запитання соціологи почули найрізноманітніші відповіді. Найбільше респондентів вважають неправильною позицію керівництва України на переговорах. Інші причини – бажання Росії отримати більше грошей за газ, впливати на українські парламентські вибори, отримати контроль над нашою трубою, покарати нас за незалежну політику тощо. Майже половина респондентів виправдовують Україну в цьому конфлікті, четвертина опитаних – засуджують.
Аналогічно розподілилися голоси й щодо іншого питання. Більше як половина респондентів обрали реальну незалежність та гідність України при ринкових цінах на газ, майже третина вибрали б дешевший газ в обмін на залежність своєї держави від Росії в окремих питаннях. Парадокс наступний: 54 відсотки й досі обирають ЄЕП із Росією, Білоруссю й Казахстаном. 47 відсотків не проти, аби Україна також вступила до Євросоюзу. А ось у НАТО прагнуть лише 22 відсотки респондентів, проти цього – 54 відсотки.