«Лілль» у ролі давнього «Шахтаря»
Хоча тренери й обмінялися зовсім необов’язковими люб’язностями
«ЛІЛЛЬ» (Франція) – «ШАХТАР» (Україна) – 3:2 (Фоверг, 19, Дерніс, 57, Одемвінджи, 77 – Брандау, 89, Марика, 90). Малікі (Пішон, 50), Дебюши, Тавларидис, Рафаель, Дерніс (Кейта, 71), Бодме, Фоверг (Кабайє, 79), Одемвінджи, Макун, Витакич, Ліхтштайнер, тренер П’юель – Шуст, Срна, Гюбшман, Чигринський, Рац, Дуляй (Марика, 68), Левандовський (Тимощук, 59), Матузалем, Фернандинью, Елано (Жадсон, 74), Брандау, тренер Луческу.
Матч у Ліллі нагадав уболівальникам із стажем старий добрий «Шахтар» з давніх часів. Але мова, зрозуміло, не про команду Луческу. Непоступливим, енергійним, зарядженим на безкомпромісну боротьбу був «Лілль». Так, грали французи без особливої вигадки і не вельми видовищно, проте їхній самовідданості позавчора могли позаздрити не лише симпатики гірників, яким доводилося коментувати ледь не кожний ігровий епізод і злим, і гучним словом, а й всі, кому небайдужа доля вітчизняного футболу.
Шкода, що від «Шахтаря» епохи Соколовського та Старухіна зосталися хіба що легенди. Ще гірше, що так і не залікував травми чи не єдиний з-поміж нинішніх донецьких майстрів боєць без страху та докору Тимощук. Без капітана і стрижневого хавбека середня ланка гірників мала жалюгідний вигляд. Їхній тренер відрядив на противагу французам п’ятьох напівоборонців, активно підтримуваних лінійними Срною та Рацем, і троє з них були бразильцями. Але й так званим чарівникам м’яча перепала роль статистів, оскільки «Лілль», як і «Шахтар» із радянських часів, буквально видирав «шкіряного» в технічних опонентів і блискавично, здебільшого – безхитрісними довгими передачами, адресував його в передню лінію. Натомість єдиний форвард гостей залишався поза грою з цілком очевидної причини: Брандау не спроможний самотужки вирішити долю будь-якого поєдинку, а реальної підтримки від своїх же хавбеків французи позбавили його вищою мірою безапеляційно.
Ви звернули увагу на те, що гучно розрекламований румунський тренер з досвідом роботи в італійській серії «А» програє майже всі стратегічно важливі матчі тактично? Минулого літа йому не залишив жодного шансу наставник «Інтера» Манчині. Восени – переграв динамівець Дем’яненко. Тепер от – П’юель… Але й це ще не все. Позавчора в Ліллі донецькі футболісти так і не продемонстрували конче потрібних у сучасному футболі якостей – швидкості та потужності. Чому? Бо Луческу, як стверджують очевидці, нехтує власне атлетичною підготовкою, покладаючись виключно на ігрові методи передсезонної роботи. От і «повзали» гірники полем, особливо на тлі феноменально налаштованих на силову боротьбу гравців «Лілля».
Однак футбол і справді непередбачуваний вид спорту: «Шахтар» у підсумку ледь не врятував безнадійно «провалений» матч і повіз додому цілком реальну надію на загальний успіх, укотре спростувавши народне прислів’я про те, що таланить лише сильнішому. Втім, заслуги гостей в цьому зовсім небагато. Якщо 23 лютого тріумфуватимуть українці, то всю вину за невдачу має взяти на себе П’юель.
Пригадуєте київський матч Україна – Іспанія в єврокваліфікації національних команд?.. Наставник українців Буряк за рахунку 1:0 зняв з гри пасивного Шевченка – і надав цілковиту свободу дій іспанцям, яким стачило й кількох хвилин, аби забити два м’ячі господарям. Щось подібне вчинив і наставник «Лілля», замінивши найактивніших у передній лінії Фоверга та Дерніса. Додайте до цього ще й миттєву розслабленість французів після того, як Одемвінджи забив третій м’яч, і зрозумієте природу передфінального дива на стадіоні «Норд». Але тільки не думайте, що на цьому карколомні пригоди в українсько-французькому двобої вичерпалися сповна. Продовження футбольного триллера – за тиждень.