Шануймо Петра і Февронію
У нас що не день – то свято. Приміром, день святого Валентина. Вигаданий, меркантильно-споживацькою Європою, він стає для нас чи не найважливішим.
А проте нам і невтямки, що задовго до святого Валентина наші пращури відзначали день усіх закоханих. Не взимку, а 8 липня. Як заступників любові й вірності шанували святих Петра і Февронію. Історію їхнього романтичного кохання описав у «Повісті про Петра і Февронію» давньоруський письменник Єрмолай Єразм.
У «Повісті» йдеться про те, що в XII – XIII столітті в Муромі жив князь Павло зі своєю дружиною, до якої почав прилітати змій-перевертень. Княгиня довідалася, що змію призначено загинути від руки молодшого брата князя – Петра. У двобої з чудовиськом Петро вразив його мечем, але кров змія бризнула на князя і це спричинило тяжку хворобу. Руки й обличчя князя Петра покрилися шрамами. У пошуках лікарів Петро дійшов до Рязанської землі. Там він зустрів молоду ткалю на ім’я Февронія. Здивувала вона князя мудрістю своєю. А коли він став її випробувати – розгадувала всі його загадки. Після довгих розмов погодилася Февронія вилікувати Петра за умови, що він з нею одружиться. Змучений недугою князь погодився, але після лікування відмовився виконати свою обіцянку. І знов його тіло покрилося шрамами. Знову Февронія взялася його лікувати. Таки довелося князеві стати з нею на рушник. У шлюбі Петро зрозумів, що Февронія – його єдине кохання. Коли муромські бояри зажадали від князя або залишити просту селючку, або відмовитися від князівства, він виїхав зі своєю коханою дружиною в далеке село. Там жили вони довго і щасливо. І померли в один день...
Через 300 років, у XVI столітті, Петра і Февронію було зачислено до лику святих. Але православний «День закоханих» відзначається не так «романтично», як це роблять в Європі та в Америці. Цього дня православні християни по магазинах не бігають, валентинки одне одному не дарують і вечір при свічах не влаштовують. Натомість вони моляться в соборах і церквах. У молитвах молоді люди просять Бога про велику любов, а люди зрілого віку – про сімейну злагоду.