Ольга Арканова: «Залишаюся на Подолі»
Якщо про роботу депутата свідчать його справи, то сам він не багатослівний. Це можна сказати і про президента Всеукраїнського благодійного фонду «Дніпро», керівника столичної служби у справах неповнолітніх, депутата Київради по 56-му виборчому округу – Ольгу Арканову. Сама вона не дуже говірка. А її виборці вважають, що з депутатом Куренівці пощастило: «Чесна, відкрита, доступна. Слів на вітер не кидає. І охоронці за нею не ходять. Своїх виборців поважає і виконує усі наші накази».
– Ольго Юріївно, ваші виборці нині стурбовані тим, що ви відмовилися від боротьби за депутатський мандат. І насправді, чому так сталося?
– Від політичних змагань я не відмовилась. А з блоку БЮТ вийшла через численні прохання моїх виборців (показує цілий стос листів). Рішення це ухвалила ще 18 січня – за тиждень до партійної конференції. На обвинувачення «у зраді» відповіла: присягала служити народу. А своїх виборців ніколи не зраджувала. За чотири роки депутатства у міській раді не те що гастронома – навіть ятки не відкрила. І за кожну копійку готова звітувати.
– Викресливши себе добровільно зі списку, ви практично відмовилися від боротьби за депутатське крісло в Київраді?
– Спробую скласти іспит до Подільської райради. Якщо народ мене підтримає, й надалі працюватиму для подолян. А якщо не пройду – все одно залишуся на Подолі. Всеукраїнський благодійний фонд «Дніпро» змінювати адресу не збирається. До того ж, вважаю, що вибори до місцевих рад мають бути одномандатними. У містах, районах і селах сидять не політики, а господарники. Про чесноти місцевих кандидатів та уміння працювати люди знають набагато більше, ніж про їхні політичні платформи. І вимагають вони від них конкретних справ.
– Як близькі вам люди відреагували на такий поворот подій?
– Сказали, що помолодшала. Й насправді, відчула неймовірну полегкість – начебто камінь з мене звалився.
– Ольго Юріївно, кажуть, є така «депутатська» прикмета – як почнеш роботу в окрузі, так її і закінчиш. Про що ви можете звітувати перед виборцями?
– За чотири неповні роки до мене звернулося понад 8 тисяч осіб. І КВНівці, і ветерани війни, і директори шкіл, і багатодітні батьки. Кожен – зі своїми проблемами… А депутатство починала, здається, з того, що закупила книги для поповнення фондів Подільської районної бібліотеки сімейного читання. І придбала меблі для СШ №№ 2, 114, 118 і 123. Хоча ні. Усе почалося з підготовки і проведення свята Дня Перемоги.
– Я був на ньому. Сивочолі ветерани хвалили вас за гарну концертну програму, солдатську кашу, продуктові набори. Кожне влаштоване вами свято – Масляна чи Спартакіада, 8 Березня чи День учителя, запроваджене вами свято – День Дніпра – завжди вдавалося. На Куренівці кажуть, і мабуть, недарма, що ваше покликання – влаштовувати людям свята.
– А чому б і ні? Щоб і пісня, як подарунок, від душі і для душі. Звичайно, яке ж то свято без подарунків? На кожний Новий рік, крім основних заходів, ми організовували для тисяч школярів культпоходи в малий академічний театр на Подолі і у цирк. Звичайно, з новорічними подарунками. Не забували про дітей і в будні. Як мати двох дітей, добре розумію, наскільки важливо дати дітям добру освіту. А до цього – відповідне виховання і міцне здоров’я. Шкільна парта у дитини має бути зручною. І навчатися вона має за комп’ютером. І оздоровлюватися не тільки влітку. На виборчій дільниці знаю практично кожне немовля. Усіх їх вітаємо першим у їхньому житті подарунком. «Випускникам» до-шкільних груп у ДНЗ №№ 47, 88, 98, 163, 268 і 449 даруємо м’які іграшки і квитки до цирку. Для кожного з цих дитячих садків завозили пісок у пісочниці, купували дитячі меблі, матраци, іграшки, електроприлади і навіть тюль для вікон. Ви знаєте, як це важливо. Наші діти не мають виростати в убогому побуті і звикати до неблагополуччя. До Дня знань усім першокласникам вручали набори олівців, фломастерів, зошитів. За чотири роки я провела до школи 564 дитини!
– Ви спілкуєтеся зі своїми виборцями тільки у дні прийому?
– Завжди прагну спілкуватися неформально. Оскільки президент Всеукраїнського благодійного фонду «Дніпро», то на День знань порадувала вчителів і вихователів Куренівки незабутньою прогулянкою по Дніпру. На кораблі, з юшкою і шашликами. Дійшли ми до острова Великого. Влаштували пікнік. А під час подорожі обговорили насущні проблеми школи і всього навчального процесу. Можна сказати, провели семінар на Дніпрі.
– Цікаво, яких питань стосувалася ця розмова?
– Різних. Зокрема говорили про те, що було б непогано проводити оздоровлення дітей не лише у червні – серпні. Київські діти дуже хворобливі. І влітку їм не просто адаптуватися на морі або в Закарпатті. Після семінару на Дніпрі ми стали вивозити дітей на оздоровлення до Трускавця. Робимо це навесні, щоб усе: і споживання цілющої води, і процедури, і масаж – давали якомога більше користі організму. В Трускавці побувало 80 дітей і підлітків. Усіх інших вивозимо в гори і на море влітку: 170 дітей відпочивали в Солотвиному на Закарпатті, 30 під-літків – у Ялті, 130 – на Азовському морі, 80 – на Чорному морі під Одесою. До речі, щороку для 36 найкращих учнів мого округу ми організовуємо екскурсію до Почаївської лаври.
– У Шота Руставелі є такі слова: «Що сховав – усе пропало, що віддав – усе твоє».
– Тоді я – мільйонер! А якщо серйозно, розумію, яку велику відповідальність бере на себе людина, якій довіряють. І хоча не усе, що хотіла зробити, вдалося, я на місці не сиділа. Напевно знаю – під лежачий камінь вода не тече. На жаль, наше життя складається не лише зі свят. І від буднів нікуди не дінешся. Працювали. Будували дитячі майданчики. Ремонтували дахи, під’їзди, ганки. Проводили каналізацію. Обрізали сухі дерева. Реконструювали Куренівський парк… Ну чому я не мільйонер?
– Ольго Юріївно, загаду-вати не можна, і все-таки, ваш березневий прогноз погоди?
– Ви ж самі казали – мені з погодою щастить (сміється). Нехай пощастить Україні.