Французький іспит українського чемпіона
Сьогодні гостьовим поєдинком з клубом «Лілль» чемпіон України поновлює перегони в Кубкові УЄФА. Для «Шахтаря» цей матч стане другим поспіль на французькій території. Попередній – проти «Ренна» – приніс успіх гірникам і вивів їх до серії стикових змагань в другому за престижністю континентальному турнірі.
Як відомо, підопічні Мирчі Луческу не пройшли євролігової кваліфікації, поступившись за сумою двобою італійському «Інтеру». Зате в Кубкові УЄФА їх справи складаються значно краще. Здолавши в основному раунді угорський «Дебрецен» – 4:1 і 2:0, наші чемпіони без особливих клопотів, якщо не брати до уваги «дивного» матчу з румунами, пробилися до плей-оф. Нагадаємо, що «Шахтар» обіграв грецький ПАОК і згаданий вище «Ренн» з однаковим рахунком 1:0, а також забив два «сухих» м’ячі в німецькому Штутгарті та поступився з мінімальним результатом «Рапіду», очолюваному сином наставника гірників – Разваном Луческу. Натомість «Лілль» в шести євролігових поєдинках відзначився лише одним голом, але саме він забезпечив французам перемогу над англійським «Манчестером Юнайтедом» і в підсумку вивів їх на третє місце в групі, що й дало змогу продовжити виступи на континентальній арені. Щоправда, тепер уже – в Кубкові УЄФА, до того ж – на стадії змагань з вибуванням: хтось один – «Лілль» або «Шахтар» – складе зброю остаточно вже після повторного матчу 1/16 фіналу, який відбудеться в Україні 23 лютого.
«Лілль», заснований 1944 року, вважався одним з найкращих французьких колективів у сорокових і п’ятдесятих роках минулого століття. По тому були довгі сезони балансування між першим і другим національними дивізіонами, які лише зрідка освітлювалися локальними успіхами. Але майже завжди до складу клубу входили яскраві особистості на кшталт авторитетних тренерів Метсу чи П’юеля або футболістів Баратте, Страппа, Ассадуряна чи Сибєрські. Минулого десятиліття команда повернулася до грона найкращих, а нинішнього – дебютувала в євролізі УЄФА. Характерною особливістю кадрової політики «Лілля» є ставка на молодь. В основному, це вихованці клубу, або здібні юнаки, запрошені з близьких до французів за менталітетом європейських і африканських країн. Одним із лідерів команди П’юеля вважається темношкірий форвард Одемвінджи: він народився в Узбекистані, футбольну освіту здобув у Росії, а виступає за національну команду історичної батьківщини – Нігерії. Торік «Лілль» посів друге місце в чемпіонаті Франції. Цього сезону – поки що четвертий, але саме конкурент українського чемпіона завдав єдиної поразки беззаперечному гегемонові французького футболу – «Ліону». Минулого вікенду «Лілль» зіграв унічию – 0:0 – з іншим національним грандом – «Парі Сан-Жермен».
Україна незмінно представлена в Кубкові УЄФА навесні, починаючи з 2004 року. Звісно, перебільшувати значення весняного прориву не варто за будь-яких умов, адже в лютому проводяться матчі лише однієї шістнадцятої фіналу. Проте й применшувати – грішно. Бо за нинішньої змагальної формули «дожити» до нового року подвійно складно навіть грандам, оскільки на шляху до стикових двобоїв опиняються шість, а то й сім опонентів. У сезоні 2003/2004 років, коли «Дніпро» найпершим з українських клубів увірвався до весняного циклу, його попередніми суперниками були три команди. Зате наступного сезону кількість конкурентів уже подвоїлася! Не легше довелося тому ж таки «Дніпрові», як і донбаському клубові, звітного євросезону. А взагалі, Кубок УЄФА – найменш «освоєний» українцями офіційний міжнародний турнір у Старому Світі. Пригадайте: Кубок кубків аж двічі вигравало наше «Динамо», а в Кубкові чемпіонів (як і в євролізі нового формату) кияни грали в напівфіналі. Та й «Шахтар» з «Дніпром» у цих турнірах пробивалися свого часу до чвертьфіналу. Натомість в Кубкові УЄФА вітчизняні повпреди далі однієї восьмої фіналу так і не проходили. Саме тому з особливою надією ми чекаємо на весняні виступи «Шахтаря».