Приречений шлюб
Повільно, трохи плутаючи ногами, Роман зайшов до кімнати. Дружина саме колисала донечку, приговорюючи, що завтра зранку дідусь візьме її до лісу по гриби, а тому треба набиратися сил і якомога швидше засинати. Дівчинку вона умовляла тихим, лагідним голосом. Однак серце стискала якась дивна тривога. Через силу вона посміхалася, побоюючись виказати своє збентеження. Раптом зиркнула на чоловіка і зустріла його погляд. Збагнула – неспокій таки віщий…
– Кажуть батьки одразу відчувають, коли їхній дитині зле, або з нею трапилася біда, навіть якщо перебувають одне від одного за сотні, а то й тисячі кілометрів. Це пояснюють кровною спорідненістю, – розмірковує жителька Васильківського району Олена Мрійна, – кілька разів і я переживала цей стан, коли моя дитина відчувала біль. Одного разу Ірина зламала ногу біля річки, мене ж мов струмом ударило, хоча були тоді ми в різних місцях. Немов ошпарена, я кинулася шукати донечку. На щастя, знайшла і вчасно викликала «швидку», тож дитя довго не страждало. Схожа ситуація була і з батьком. Він знав, коли мені погано, а я – йому. Важко на серці, беру слухавку, набираю знайомий номер і запитую: «Татку, тобі погано?» А він: «Моя ти провидице».
Так і цього разу Олена відчула біду. Усередині щось наче обірвалося, думки плутались, а серце обпікало вогнем. Так Олена зустріла батькову смерть.
Благословення так і не отримали
З Романом вони були гарною парою, однак їхній шлюб ще з самого початку був приречений. Хлопчина не прийшовся до двору нареченої. Не припав він до душі жодному з Олениних батьків. Її вмовляли схаменутися й викинути Романа зі свого серця. Бо він, мовляв, становив для неї загрозу. І хоча аргументувати це не могли, знали напевно – він лихий хлопець. Про це свідчило багато речей, які бачили батьки і яких просто не помічала засліплена коханням Олена. Його хижий погляд, поведінка свідчили про запальну та жорстоку натуру. Але, попри всі перестороги, молодята таки побралися. Причина тому – Оленина вагітність. Довелося змиритися з небажаним зятем. Однак благословення діти так і не отримали. Люди говорили, що то лихий знак. Мовляв, ніколи не буде щастя в тій родині. Так воно і сталося.
Через кілька місяців по народженні дитини Олена вмилася першими слізьми. Коли кохання розвіялось, мов сон, перед нею постав справжній образ її обранця. Він був далеким від ідеалу. Роман пив, утрачав контроль над своїми вчинками й безжально знущався над Оленою, лупцював, завдавав їй тяжких травм.
Бідолашна раділа лише з того, що батьків не було поряд. Вони б цього не пережили. Ніколи й не наважувалася розповісти їм про страшенні тортури, що чинить над нею чоловік. По-перше, не хотіла, аби дорікали, що свого часу не дослухалася до їхніх порад. По-друге, знала напевно, що вони не подарували б цього Романові. Безперечно, попіклувалися б, аби подальше своє життя він провів за ґратами. Такого сорому вона не хотіла. Тому покірно терпіла будь-яке приниження. Молила лише про те, щоб її батьки ніколи не дізналися, яка насправді доньчина доля.
– Коли ця потвора знущалася над Оленою, у нас аж серце стискалося від жаху, – говорить сусідка Мирослава М. – Звісно, втручатися в чужу родину ми не мали жодного права, однак маленьку Іринку завжди забирали до себе. Вона товаришувала з нашою дитиною. Під вечір, бувало, збирається йти додому, а ми її вмовляємо залишитися, кажемо, що з мамою домовлено. Тож нагодуємо й обох вкладемо спати, а на ранок відпускаємо дівчинку з важким серцем, бо знаємо, що дивитиметься на мамині синці й усе розпитуватиме, хто це наробив.
Прощаючись,плакав
Першою Олениною втратою була смерть матері. З життя пішла раптово. Від серцевого нападу. Батькові важко було миритися із самотою. Вона йому давалася найтяжче. Після смерті дружини сенсом його життя стала єдина онучка – не міг прожити й дня, щоб не почути її голосу.
– Бувало, іде нас проводжати до автобусної зупинки, котить візочок з гостинцями й усе втирає сльози, аби ніхто цього не помітив. А коли автобус відправиться, ще довго стоїть на дорозі, – веде далі Олена. – Боляче було на душі від кожного такого прощання.
Йому було важко, а їй – годі й казати. Тож на сімейній нараді вирішили назавжди переїхати до батька, а свою хату продати, а на виручені гроші придбати автомобіль. Таке рішення припало до душі кожному. Найщасливішою була Іринка.
Увечері, коли майже всі речі перевезли й залишався лише якийсь дріб’язок, Роман із тестем вирішили відсвяткувати вдалу передислокацію. Спочатку чоловіки обговорювали деякі деталі перепланування будинку, а коли добряче захмеліли, одна тема дуже швидко змінювала іншу. Олена в цей час колисала донечку. З кожною чаркою все більше вимальовувався справжній характер Романа. Молодик непристойними словами ображав тестя. Коли ж той спробував поставити молодшого за віком зятя на місце, Роман обурився. Старий нарешті збагнув, що доводиться терпіти його дитині від цього чоловіка. Замахнувся, аби дати зятю ляпаса, проте Роман виявився спритнішим – кинувся з ножем і завдав аж 14 ударів у тіло. Та цього вбивцеві виявилося замало – наостанок він перерізав тестеві горло. Потім піднявся на другий поверх і повідомив Олені, що її батька хтось убив. Мовляв, коли він копирсався на кухні, невідомий зайшов до будинку, розправився з тестем і безслідно зник. Правоохоронців така версія дещо здивувала. Під час розслідування вони встановили справжнього вбивцю. Згодом Роман і сам зізнався у скоєному, коли збагнув, що його брехні ніхто не повірить.
Тепер після цих трагічних подій Олена з Іринкою залишилися самі в цілім світі. Але люди заспокоють, кажуть, що краще миритися з такою долею, аніж потерпати від жахливих катувань і жити в постійному страху.