Третій зайвий стане опозицією
Президент України, м’яко кажучи, незадоволений конституційною реформою зразка позаторішнього компромісу. Боротьба за Конституційний суд, розмови про референдум, скликання нової конституційної комісії тощо – лише варіанти досягнення однієї мети. Варіанти на післявиборний період. А до виборів нові норми Конституції навіть вигідні Вікторові Ющенку. Принаймні, у частині розширених можливостей глави держави розпустити парламент.
Актуальних можливостей – дві: якщо нова Верховна Рада за місяць не створить коаліцію, тобто більшість, чи остання за два місяці не сформує уряд. Прогнози політологів і соціологів підказують, що так і буде. Адже новий парламент не дуже й відрізнятиметься від нинішнього. І погоду в ньому (на початку каденції) робитимуть, згідно з соцопитуваннями, три сили. Кожна з якої вже має своїх «канцлерів-прем’єрів». Їх прізвища – перші у виборчих списках. Хтось із трьох обов’язково має поступитися прем’єрськими амбіціями навіть для утворення більшості у ВР. «Наша Україна» мусить «пожертвувати» Юрієм Єхануровим на користь Юлії Тимошенко, аби утворити кістяк парламентської більшості з БЮТ. Або ж навпаки – «здатися» на пост віце-прем’єра мусить Юлія Володимирівна, аби «помаранчеві» об’єдналися знову. На користь такого варіанту – хіба що передвиборні запевняння обох блоків, що жоден із них не піде в коаліційну спілку з Партією регіонів. Ці обіцянки для народу водночас затьмарюють взаємні ультиматуми щодо розподілу посад, і передусім – крісла глави уряду.
Електорат проголосує, про коаліційні обіцянки призабудуть і все може статися. Партія регіонів з Віктором Януковичем може відмовитися від прем’єрського крісла навзамін кількох привабливих міністерських стільців. Чи спікерського. А прем’єрство піднесуть Тимошенко. Або – Єханурову. Перший варіант, на мою думку, правдоподібніший. Бо і Партія регіонів, і БЮТ зацікавлені, як нині часто кажуть, у реванші. Кожен у своєму. Янукович за позаторішню поразку, Тимошенко за торішню відставку. Єхануров їхні сили вже раз об’єднав – голосуванням за постанову про його відставку. Малоймовірно, але й Тимошенко може стати спікером чи першим віце-прем’єром, а Янукович прем’єром. Ескіз парламентської більшості, як перестановка додатків у арифметиці, при цьому не міняється.
Нині подейкують про закулісні торги. Кажуть, то ющенківця бачили у штабі Януковича, то тимошенківець, мовляв, ходив у «Зоряний». Останній раз депутат Ратушняк показував якісь папери, де Януковича записали у прем’єри, Єханурова – у його «віце», Безсмертного – у спікери, Богатирьовій – теж м’яко мостили. Як «компроміс для єдності України», електорально розділеної черговими виборами, – єдине виправдання може бути в такому варіанті. Слабенький плюс для обох сил. А у третьої – БЮТ – плюсів чимало: ця сила найкраще збереже своє обличчя, декларуватиме послідовність, єдиновідданість Майдану, і, що найголовніше перед наступними президентськими виборами, її лідерка стане одноосібним лідером потужної опозиції. Чи потрібно це «Нашій Україні»? Ні. Чи подарує БЮТу своє місце на опозиційній лаві Партія регіонів? Сумніваюся. З іншого боку, навіщо тоді говорити про можливий розпуск парламенту, якщо «Наша Україна» і Партія регіонів матимуть там більшість?
Скажете, крім трьох лідерів перегонів є й інші учасники. Майже в усіх соціологічних центрах упевнені, що до парламенту проходять також соціалісти, комуністи, блок Литвина. Можуть, за прогнозами кількох дослідницьких служб, потрапити у ВР також блоки Вітренко, «Не так!», «Пора – ПРП»… Однак, кожному з першої трійки не пророчать більш аніж як 7-9 відсотків, для представників же другої – бодай тривідсотковий бар’єр здолати. Усі вони тільки підсилюватимуть: хтось коаліцію, хтось опозицію (здогадатися неважко, слухаючи хоча б їхню передвиборну риторику). Усі гуртом не зберуть 226 голосів. Але наразі на їхні «списи» розраховує кожен із трійки лідерів. Партія регіонів може сподіватися на вітренківців, симоненківців, кравчуківців і, ймовірно, литвинівців. На останніх, а також соціалістів і «порівців – пеерпістів», можуть розраховувати і в «Нашій Україні». Щодо БЮТ – усе може бути. Крім, певно, великої дружби Тимошенко й Вітренко. Утім, малоймовірна коаліція на чолі з однією з трьох сил-лідерів. Її, повторюсь, сформують (якщо зможуть поділити посади) передусім удвох з трьох переможців. Що далі?
За будь-яких варіантів парламент поділиться навпіл, тобто опозиція там буде потужною та амбітною. Найчисельнішою вона може бути, якщо поза проурядовою коаліцією залишиться Партія регіонів. Найамбітнішою, якщо опозицію очолить БЮТ. Але ще дужчі протистояння очікують Україну, якщо об’єднаються у більшість Партія регіонів і БЮТ. Президент матиме не лише опозиційний до себе парламент, а й уряд. Хоч як це парадоксально, але в опозиції тоді фактично опиниться глава держави. Звісно, він пручатиметься такому «перевороту» – не підписуватиме їхніх законів, апелюватиме до Конституційного суду, не погоджуватиметься на кадрові призначення, керуватиме через підлеглих йому глав регіонів… Якщо не розпустить парламент раніше, ніж Верховна Рада загадає йому імпічмент чи, послухавшись комуністів, почне нову реформу. Без… посади президента у її проекті.