Врятуймо синичок!

Ці милі співочі пташки маленькі й беззахисні. Бо по смітниках вони не риються і, щоб узимку не загинули від холоду та голоду, їх потрібно годувати. Адже у столиці та приміських лісах не так уже й багато залишилось співочих пташок. Раніше влітку тільки-но зайдеш було до лісу - аж повітря дзвенить від щебетання! А зараз у лісі іноді горобці поцвірінькають, а найчастіше ворон та диких голубів зустрічаєш. Вони разом з поганою екологією, різкими перепадами температур, зливами знищили співочу братію. Тому я ось уже четверту зиму годую синиць.

До годівниці прилітає спочатку одна розвідниця, а потім уже зграйка. А які вони чемні! Одна пташка бере насіннину і відлітає, а інші терпляче чекають своєї черги. Не відганяють, не клюють одна одну, як горобці чи дикі голуби. А які ж гарні та ще й цвірінькають як улітку. Відчуваєш моральне задоволення від того, що рятуєш їх. У мене навіть поліпшилось здоров’я і я полюбила зиму.

За кордоном усі люди переймаються проблемами захисту співочих пташок: і шпаківні, і годівнички, і всілякі будиночки для них влаштовують. Давайте й ми допоможемо ніжній частині нашої природи. До мене дуже багато злітається синичок. Зранку до вечора підсипаю їм насіння. Хоча у мене й невелика пенсія і на годування пернатих іде чимала її частина. А залишити пташок на призволяще в таку холоднечу не можу: так і до біди недалеко. Крім насіння синички їдять несолоне сало і, в крайньому випадку, розмочену булку.

Антоніда ЗАНІНА