Знову разом… у воскових фігурах
Сила-силенна журналістів, обливаючись потом, наввипередки проривалася у одне з трьох мініатюрних приміщень, де удостоїлися честі разом стояти наступні довгі роки шановні Віктор Андрійович та Юлія Володимирівна, дарма що воскові.
Фотоспалахи та разюче світло від камер так і різали очі тих, хто таки проштовхався до них. Однак Ющенкові та Тимошенко було байдуже. Навіть те, що сам голова Секретаріату президента Олег Рибачук прийшов на відвідини. Леді Ю, наче вкопана, стояла в недешевих замшевих туфлях на височеньких підборах із простертою догори рукою. Саме такою багато хто з нас і запам’ятав її тоді на Майдані. Помаранчевий светрик і біле довге пальто точнісінько повторювали образ пані Тимошенко в оригіналі. Восковий пан президент також мало чим різнився від живого. Помаранчевий шалик додавав йому ще більшого шарму.
«А що? Навіть дуже схожі! Я заінтригований! – наголосив пан Рибачук. – Музей пані Тюссо навіть міг би позаздрити. Хоча там основну роль і відіграють точні виміри та комп’ютерна тривимірна графіка, однак тут талант наших скульпторів-художників усе ж узяв гору!» Олег Борисович усім люб’язно розповідав, що потрапив сюди випадково, бо зазвичай всю пошту не завжди вдається переглянути. А тут запрошення до рук якимось дивом потрапило та й розпорядок дня дав змогу після зустрічі з президентом Румунії одразу ж відвідати цей музей.
«І я ані краплини не шкодую! Обов’язково пораджу Віктору Андрійовичу та Юлії Володимирівні подивитися на себе воскових!» – продовжував захоплюватися Олег Борисович.
Тим часом директор музею Олексій Сажин розповідав, що нові фігури за всіма параметрами відповідають оригіналам: «Їх розміри ми дізналися в Секретаріаті президента та в прес-центрі пані Тимошенко». Виявляється, що ідея виліпити народних героїв Помаранчевої революції з воску виникла у самих організаторів музею. Пані Тимошенко навіть погодилася надати речі з особистої шафи для свого воскового двійника. Для цього їй довелося розпрощатися зі своїм улюбленим білим пальто.
«А ось для пана президента довелося купувати одяг самотужки, – розповідав Олексій Сажин. – Чимало грошенят залишили у бутиках столиці…» Загалом же ця «парочка», яку «ліпили» з квітня минулого року, обійшлася музею майже в 10 тисяч доларів. Це й не дивно: потрібні були відповідні одяг та взуття для пана президента, натуральне волосся на воскові голови… Та ще й робота, адже тут добре довелося попотіти гримерам, пастижерам, медикам (очні й зубні протезисти), манекенникам. Можливо, експонати більше б вражали публіку, якби їх демонстрували не в тісних підвальних приміщеннях…