Ніколи не стояв на колінах

28 січня 2001 року перестало битися серце відомого українського політика Олександра Ємця. Під час поїздки до Дніпропетровська сталася автокатастрофа, у якій Олександр загинув.

Щороку керівництво Музею-майстерні ім. І.Кавалерідзе на чолі з директором Ростиславом Синьком проводить вечір пам’яті Олександра Ємця, де збираються родичі, друзі та колеги Ємця.

Попри короткий вік, який йому відвела доля, Олександр Ємець має цікаву і багатогранну біографію. Хоч би де працював і чим займався, він завжди мав успіх у роботі з людьми. Безумовно, цьому сприяло навчання на філософському факультеті КНУ ім.Т.Шевченка. Він мав талант спрямовувати людей на праведний шлях. Працюючи у дитячому приймальнику-розподільнику управління внутрішніх справ Києва, Олександр зумів багатьох важких підлітків переконати, аби ті повернулися додому. Завдяки його опіці над дитячою футбольною командою «Металіст» сотні дітей і підлітків були відірвані від згубного впливу вулиці. Ємець мав успіх і у великій політиці. Його тричі обирали народним депутатом України. Він обіймав посаду віце-прем’єр-міністра.

В останні роки життя Олександр Ємець опікувався музеєм І. Кавалерідзе. Він був головою правління благодійного меморіального фонду Кавалерідзе, а тому докладав зусиль до популяризації музею. Виставка картин Бориса Плаксія «Творці Незалежності», де представлені портрети найвідоміших українців і яку щороку презентує до дня Незалежності музей І.Кавалерідзе, стала можливою завдяки старанням Ємця. Саме він запрошував до музею таких відомих людей, як перший президент України Леонід Кравчук, Патріарх Київський і всієї України-Руси святійший Філарет, видатний український історик Михайло Брайчевський та багатьох інших, які були увічнені пензлем художника Бориса Плаксія. Серед них і сам Олександр Ємець.

Друзі та родичі, які прийшли до музею І.Кавалерідзе вшанувати пам’ять Олександра Ємця, заповнили вечір теплими спогадами.

Іван Ємець, батько Олександра, сказав про сина так: «Він був чесною і прямою людиною. Він завжди говорив правду і ніколи не згинався ані перед президентом, ані перед тим, хто обіймав вищу посаду. Я пишаюся, що він був саме таким».