1 лютого 2006 року, середа №18 (17676) останнiй номер RSS
Головна КИЇВ ПОЛІТИКА ПОДРОБИЦІ ГІСТЬ "ЯСК" КУЛЬТУРА СПОРТ ДОБРИВЕЧІР

 ПОДРОБИЦІ
01.02.2006

У пріоритетах – суспільне мовлення


Учасники підсумкового засідання колегії на більш як задовільно оцінили минулорічну роботу Державного комітету телебачення і радіомовлення.

Якщо оцінювання базувати виключно на звітній доповіді голови Держкому Івана Чижа, то так воно і є. Вона базувалася на позитивах. А нерозв’язання головних, ключових проблем галузі пояснювалося традиційно просто: брак потрібних коштів, необхідних законів. Відчутна критика прозвучала хіба що на адресу тих, хто в урядових кабінетах задумав, бачте, ліквідувати Держкомітет телебачення й радіомовлення як державну інституцію тільки тому, що комусь не подобається Чиж.

Я старанно занотовував досягнення, успіхи й просто добрі справи, але на кожному абзаці в пам’яті поставали суперечності. Чую про підтримку дитячих видань і згадую, що зникли мов і не було їх, газети, які супроводжували дитинство багатьох поколінь; нещодавно «Вечірка» писала про наругу над дитячим «Соняшником». Звісно, до всіх не дійдеш, усім не допоможеш, але ж коли дитяче видання викидають на вулицю, то це вже більше, ніж негаразди у вітчизняному інформаційному просторі, хоч якої б форми власності був той журнал. А сам Держком телебачення й радіомовлення хіба не був під загрозою опинитися на вулиці?, – зауважить опонент і буде правий. Авжеж, де там боротися за виживання інших, коли не знаєш, як вижити самому.

Чую: маємо досягнення у книговидавництві – зросли тиражі видань, більше видрукувано книг за назвами, маємо успіхи на міжнародних виставках – і згадую цілу низку акцій, прес-конференцій, кричущих публікацій, у яких письменники й видавці наголошують на катастрофічній ситуації, в якій опинилася українська книга, ситуації, що набула масштабів національної небезпеки. Звісно, чому ж не порадіти хоча б якимось здобуткам вітчизняної галузі, але ж більше й предметніше треба говорити про оту гуманітарну катастрофу. А україномовна періодика, її видання і розповсюдження хіба не зазнали загальнонаціональної катастрофи?

Природа таких зібрань, як-от підсумкова колегія, така, що вони завжди закінчуються оптимістично: насамкінець говориться про наміри й плани на майбутнє, а вони завше вагоміші й промовистіші, ніж уже зроблене. Так-от основні плани Державного комітету телебачення й радіомовлення на наступний рік такі: зосередитися на створенні суспільного мовлення, телеканалу територіальних громад, повноцінного культурологічного каналу, відкриття в регіонах спеціалізованих магазинів «Українська книга», розробка законопроекту «Про засоби масової інформації».

Наскільки я зрозумів, створення суспільного мовлення для Державного комітету особливо важливе. Найкапіталістичніші країни мають під контролем держави до 40 відсотків інформаційної продукції, відповідно її виробників і національного інформаційного простору загалом, а в Україні – трохи більш як три відсотки. Звісно, такий критично малий державний сегмент в інформаційній галузі треба розширювати, тоді буде менше підстав сумніватися, а чи потрібна взагалі така державна інституція, яка має вплив лише на три відсотки інформаційного виробництва.

Найподразливішими є наміри роздержавити комунальні ЗМІ, тому я особливо дослухався, як на колегії прозвучить ця тема. Прозвучала «між іншим», тому заспокійливо – як вельми віддалена перспектива із зазначенням, що треба буде уважно вивчити стартові можливості кожного видання, котре потрапить у вир роздержавлення. А якщо такі стартові можливості виявляться невтішними, що тоді? До такого вже не докопувалися.

Анатолій Панфілович Задорога


01.02.2006   Уся надія на Бенюка?.


01.02.2006   Ніколи не стояв на колінах.




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.