Житло за півціни – це реально!

Хто з нас не мріє мати власне гніздечко в Києві?! На жаль, бажання не завжди збігаються з можливостями… Однак надію втрачати не слід, бо, окрім довжелезної квартирної черги в столиці та житлового ринку із захмарними цінами, є ще кілька «соціальних» способів отримати затишну квартиру. Один із них – міська програма «50 на 50».

Половину платить місто

Про житло за півціни, мабуть, чули багато киян, проте дехто сприйняв це як щось нереальне. Проте є чимало таких, котрі скористалися програмою «50 на 50» і нині гріються у власних оселях. Яскравим доказом того стали не лише розповіді знайомих щасливчиків, а й офіційні дані, які на черговому засіданні телепресклубу каналу «Київ» оприлюднив заступник голови КМДА, начальник Головного управління житлового забезпечення столиці Михайло Голиця. Він розповів, що за цією програмою торік було надано 86 квартир. Цього ж року їх планується збільшити до 392. «Програма діє ще з 1998 року, – пояснив він. – Відтоді зі столичного бюджету на її реалізацію було виділено 161 мільйон 300 тисяч гривень, на які зведено 212 тисяч квадратних метрів житла».

І жодних вікових обмежень!

Отримати житло за півціни нині мають змогу всі кияни. Основна ж умова – перебування на квартирному обліку. Вік не обмежується, як, наприклад, за програмою пільгового молодіжного кредитування – до 36 років – і не зобов’язує бути одруженим. Не має значення й час перебування на квартирній черзі (аби стати на квартоблік у столиці, потрібно бути прописаним тут не менш як п’ять років, а житлоплоща на одну особу не повинна перевищувати 7,5 кв. м.).
Перший крок на шляху до отримання житла за півціни – офіційна заява до квартирного відділу районної держадміністрації. Після надання всіх потрібних до неї документів слід чекати «присуду» спеціальної комісії, яка вирішує житлові питання. Якщо відповідаєте всім «параметрам» і маєте змогу сплатити 50 відсотків вартості майбутньої квартири, то одразу ж під час укладання відповідного договору вам назвуть адресу помешкання. Тоді залишиться тільки чекати, коли ж завершиться будівництво будинку. «Це може зайняти півтора-два роки, – пояснив пан Голиця. – Усе залежить від того, чи всі кошти сплачено».

Адреса не відлякує

Кияни готові чекати і рік, і два, і трохи більше, бо знають, що на загальній квартирній черзі доведеться стояти не один десяток років. До речі, перебування у списках тих, хто бажає отримати житло за програмою «50 на 50», аж ніяк не зобов’язує їх виходити із загальної черги! Не відлякує й те, що запропоноване за цією програмою житло зводитиметься лише в спеціально визначених для цього місцях, а не там, де бажали б черговики. Так, приміром, цього року квартири надаватимуть на вулицях Поліській, Дударіна та в мікрорайоні №3 на Позняках.

Під ключ з опорядженням

Щодо вартості, то пан Голиця розповів, що нині ціна одного квадратного метра такого житла – 3700 грн. Цікаво, що до сплати 50 відсотків долучатимуться й кошти з районних бюджетів, а не лише із загальноміського, як це було раніше. Деякі райони навіть намагаються самотужки реалізувати програму – фінансувати й пропонувати місця під забудову.

Приємно вразить новоселів і якість житла. «Хоча будинки за соціальними програмами зводять із дешевших будматеріалів (за рахунок чого зменшуємо собівартість цього житла), однак їхня якість нічим не гірша за ті, що виставляють на загальний продаж, – запевнив пан Голиця. – До того ж ці квартири здаємо під ключ – з опорядженням!»

Спекуляції не скажеш «ні»…

Звісно, соціальні житлові програми – промінь сонця в темному царстві. На жаль, цей промінь не лише для нужденних. Оскільки ми ще й досі живемо за житловим кодексом радянських часів, то й проблем виникає чимало. Найбільше ж процвітає спекуляція. Ще й досі, на відміну від інших європейських країн, у нас не заборонено перепродувати соціальне житло, тож непоодинокі випадки, коли за завищеними цінами продають ще навіть недобудовані квартири, а їхні вже колишні власники знову «косять» під соціально незахищених і вкотре стають на пільгову чергу. Адже прописати навіть в однокімнатній квартирі можна хоч двадцятьох – потрібна лише згода господаря! Держава нині тут безсильна…