Цей нав’язливий Місяць

У першому цьогорічному числі «ВК», присвяченому 100-літтю газети, про автора цих рядків було мовлено: він весь у «незвіданому». Гіпербола, звичайно. Та й період, коли мене справді дуже цікавили аномальні явища, минув. І все ж, чому б не згадати під знаком ювілею й свою «Чашу Амрити»? Була така сторінка у «ВК». На пам’ять чомусь прийшла невдала спроба написати про… Місяць.

Тоді у першій половині січня з інформаційного поля Землі, наче спеціально для мене, неодмінно вигулькував її природний супутник. У різних, найнесподіваніших іпостасях. Світлиною, зробленою за допомогою телескопа в селі Лісники під Києвом (і, до речі, опублікованою свого часу у «Вечірці»), карикатурою в сатиричному журналі, що випадково потрапляє під руку. Його зображення буквально лізе в очі! Якщо це фільм про Сірано де Бержерака, то Місяць, з яким герой «спілкується» вночі, – на півекрана. Якщо трилер «Воно» – то в Місяці персонажам ввижається фізіономія зловісного клоуна. Або на згаданій вечірківській світлині – збільшений диск планети з кратерами і «морями» на тлі нічного неба. І сфотографовано не де-небудь, а саме в Лісниках (про це трохи згодом).

Показовим став і рік 2006-й. Усміхнувся я, згадавши отой натяк на «незвідане» у рідній газеті. Ну, що, думаю, було, та минулося. Раніше Місяць уже якось дав би про себе знати в січні. А тепер – нічичирк! І раптом – рекламний телеролик, де Місяць – на весь екран! Він певної миті вигулькує за «сценарієм». Із кратерами і «морями». Якась невідома сила, схоже, присоромила мене, «батька» газетної рубрики «Чаша Амрити»: занедбав тему, забув…

Тепер про Лісники. Річ у тім, що Місяць виринає з інформаційного поля, як правило, у сув’язі – смисловій і навіть формальній – з  поняттям «лісник». У наведеному прикладі це назва села, де розташовано астрономічну обсерваторію Київського національного університету. Часом це проявляється дивним, химерним чином. Наприклад, у романі Гі де Мопассана «Любий друг», який задумав був перечитати взимку, натрапляєш на епізод, де герої згадують про хатку ЛІСНИКА під час прогулянки. І в Жоржа Дюруа вмить погіршується настрій, адже прізвище ненависного першого чоловіка його супутниці Мадлени – Форестьє, що в перекладі з французької саме «лісник». Той факт, що за православним календарем 15 січня – день поминання Сильвестра Папи Римського і Сильвестра Києво-Печерського (тобто Сильвестрів), мало що прояснює. Хоча ім’я «Сильвестр» теж перекладається з латини як «лісник», «лісова людина».
Отже, з одного боку, в Сильвестрові дні (з 2 по 15 січня) загадкове Щось звертає мою (а може, не тільки мою?) увагу на Місяць, з другого – на поняття «лісник», «ліс», «пуща». Що це означає? Чому саме цієї пори пропонується згадати про наш природний супутник (є, до речі, досить сміливе припущення, що він штучний і порожній всередині, а виготовили його прибульці із зірки Епсилон Волопаса)? І до чого тут Лісники-Сильвестри-Форестьє? Стократ легше поставити ці запитання, ніж дати на них хоч якусь відповідь…