Очікуване «срібло» для України
Олена Грушина і Руслан Гончаров – європейські віце-чемпіони з танців на льоду
Чемпіонат Європи з фігурного катання, що відбувся у Франції й став генеральною репетицією перед Олімпійськими іграми в італійському Турині, призначеними на лютий цього року, виявився скупим на сенсації та відкриття і зайвий раз підтвердив розхожу думку про неабияку консервативність цього виду спорту.
Основні фаворити континентальних змагань позиціями лідера так і не поступилися. Мова, звісно, про росіян: вони знову, як і минулого року, зібрали весь урожай турнірного золота, залишивши конкурентам надії хіба що на медалі з менш благородних металів. А потужна Ірина Слуцька, ставши найсильнішою в Старому Світі всьоме, увійшла до когорти історичних лідерів усіх часів і народів, опинившись поруч із такою легендарною фігуристкою, як інша москвичка – Ірина Родніна, котра була європейською чемпіонкою в парних змаганнях аж дванадцять разів.
Але кажучи про позиції лідера, маємо на увазі не лише беззаперечно високу майстерність самих атлетів, а й уміння спортивних функціонерів Росії відстоювати їхні інтереси на всіх рівнях. Яскравим прикладом може стати перебіг подій в змаганні танцювальних дуетів. Українці Грушина та Гончаров обійшли конкурентів у виконанні обов’язкового танцю, де суддівські можливості втрутитися в розподіл турнірних місць насправді незначні. Проте в оригінальній і довільній програмах, оцінюючи ще й артистизм дуетів, арбітри вже правили балом безапеляційно. Звісно, на користь могутньої російської делегації. Відтак Навка та Костомаров знову перемогли в європейському чемпіонаті танцівників, а українці відчули на собі неабиякий психологічний тиск. Французька публіка, навіть уболіваючи за свій дует – Делобель і Шонфельдера, котрі фінішували четвертими на турнірі, освистали відверто упереджене рішення суддівської колегії відвести Грушиній і Гончарову лише четверте місце за довільний танець. Можна не сумніватися, що в олімпійському Турині, де ставки будуть ще вищими, нашим лідерам доведеться витримати конкуренцію не лише безпосередньо на льоду, а й в кулуарах основного турніру чотирирічного циклу.
А загалом українці в Ліоні виступили не вельми яскраво. Звичайно, розраховувати на стрімкий злет дебютантів Пройди та Ковалевського було важко. Відсутність досвіду та гідної міжнародної презентації таки позначилися й на суддівських оцінках. Але знаменита Баюл свого часу підкорила світ фігурного катання буквально з першого разу. Як тепер – ровесниця Пройди, 16-річна Гедеванішвілі: п’яте місце представниці сонячної Грузії засвідчило неабиякий потенціал юної спортсменки, яку визнали «головним відкриттям» європейського чемпіонату. Шкода, проте наші повпреди, за винятком чільного дуету танцівників, особливо й не запам’яталися: ні суто спортивних цікавинок, ні національного колориту в музиці та костюмах вони не продемонстрували. Якби французькі диктори не представили глядачам їх, як українців, здогадатися про це було б узагалі неможливо…
Приклад Гедеванішвілі показовий для нас і в іншому. Грузія, як і Україна, не має хороших умов для розвитку фігурного катання: ні відповідної спортивної бази, ні тренерських кадрів. Однак уміє піклуватися про свої таланти: юна фігуристка забезпечена всім необхідним, аби тренуватися в російській столиці, в уславленої Олени Водорєзової, проте представляти не Росію, а Грузію. Натомість українки, так і не знайшовши підтримки в рідному краю, стали під чужий прапор. Як наслідок, дніпропетровки Тетяна Навка та Юлія Обертас завоювали для Росії відповідно «золото» і четверте місце, а Олена Савченко, наша землячка з Обухова, – «срібло» для Німеччини.