Дошки, що не потребують крейди й ганчірки
На презентацію інтерактивних комп’ютерних дощок для навчальних закладів у столичному Будинку вчителя зібралося престижне товариство. Переконувати заступника голови Київської міськдержадміністрації – начальника Головного управління освіти й науки столиці Валерія Кір’яна, його заступницю Віру Горюнову і понад 100 викладачів фізики, інформатики і математики прийшли представники посольства Канади в Україні, тамтешньої фірми і однієї вітчизняної.
Однак особливої потреби у цьому не було: столична влада виділила 10 мільйонів гривень на обладнання цими дошками ліцеїв, гімназій та великих загальноосвітніх шкіл (по дві дошки), менших шкіл та позашкільних навчальних закладів (по одній). Валерій Кір’ян задоволено повідомив, що Київський міський голова пообіцяв додатково придбати стільки дощок, скільки буде треба, хоч і 500. Нині у Києві їх 611. Ця ж зустріч завершилася придбанням 70 дошок для України і 50 – для столиці. За кошти Міносвіти для Києва не придбали жодної, а в усій Україні їх нині всього 300. Не дуже гарний настрій на презентації був у викладачів приватних київських шкіл, бо їх чомусь обійшли. Щоправда, Валерій Кір’ян пообіцяв, що ситуацію невдовзі виправлять.
Викладачі зі шкіл, одверто кажучи, під час рекламних розповідей були дещо розгубленими, доки не вийшов викладач фізики ліцею №171 «Лідер» Печерського району, вчитель вищої категорії Андрій Березовський, котрий працює з цим пристроєм понад три роки (у цьому навчальному закладі їх уже 8). Він продемонстрував власноруч створений урок фізики для одного зі старших класів. За допомогою проектора тут можна показувати що завгодно – записаний на диск урок чи навіть найсвіжіші дані, одержані завдяки супутникам, якщо об’єднати в систему дошку, комп’ютер і швидкісний Інтернет.
Найперше вчитель заспокоїв колег, що новація не скасовує звичайнісіньких класних дощок із крейдою та ганчіркою і показав, як краще розташувати дошки – по обидва боки від учителя. Його урок фізики був дивовижним – яскраво зображений двигун із численними стрілочками, котрі визначали напрям теплових та інших повітряних потоків, учень за вказівкою вчителя міг домалювати маркером, який легко стирається. Можна було побачити, що відбувається під кожухом генератора під час роботи – іншим методом наочно це показати неможливо. А, скажімо, таємниці електричного струму вчитель доповнив портретом і короткою біографією легендарного француза Андре Марі Ампера, іменем якого названо одиницю сили струму.
Неможливо підрахувати зекономлені час і сили викладачів, яким довелося на такий урок підбирати й носити десятки малюнків, схем і плакатів, приколювати їх до дошки і час від часу змінювати. У «Лідері» кожен викладач приносить на урок звичайнісінький комп’ютерний диск. Працюють учителі за графіком, певна кількість уроків відбуваєть-ся за звичною схемою, тож уроків у мультимедійному кабінеті діти чекають із нетерпінням.
Подумалося: коли таких дощок буде вдосталь і зостанеться час після точних дисциплін, там зможуть проводити уроки літератури. Розповідаючи скажімо, про, як традиційно вважається, веселого поета-гумориста з Вінниччини Степана Руданського, я на місці вчителя показала б похмурі стіни Шаргородської бурси, де він із батькового примусу вивчав теологію, маленьку квартирку в Ялті, де поет мешкав, злидарюючи, однак безплатно лікував людей. Як свідчення незламної волі поета, який крізь сльози сміявся над своїм безталанним життям (рідний батько прирік на голодування за любов до української мови та козаччини), може, ввімкнула б дітям невеличкий фрагмент найкращого виконання вічного, тепер народного романсу «Повій, вітре, на Вкраїну».
Якщо ж конкретно, то інтерактивні дошки – величезний крок уперед і в навчальному процесі, і в підготовці учнів до єдиного випускно-вступного тестування. Перевага такого пристрою в класі перед комп’ютером незаперечна – кожен учень може порівняти свої знання з досягненнями інших, учитель – правильно їх оцінити.