Оглядини з видами на весну

Сьогодні стартує Меморіал Олега Макарова

Видатний український футболіст, організатор народної гри та тренер прожив яскраве життя, в якому знайшлося місце й для спортивних подвигів. Але вдячні симпатики передаватимуть з одного покоління до другого легенди про винятковий в його біографії сезон. Мова, звичайно, про Воротаря Республіки – незабутнього Олега Макарова, найпершого вітчизняного чемпіона СРСР у складі київського «Динамо».

Олег Макаров народився в російській Самарі. А слави перспективного футболіста зажив у нашій Одесі, захищаючи ворота тамтешнього «Харчовика». Та відомим усій Європі він став уже в Києві: останній рубіж уславленого «Динамо» популярний спортсмен оберігав од набігів чужих форвардів у 205 вищолігових матчах і впродовж п’ятнадцяти років. Саме Макаров був основним голкіпером у турнірах, які прийнято вважати найпам’ятнішими в історії українського футболу. 1949 рік: резерв «Динамо» вперше завоював малі золоті медалі першості дублюючих складів. 1952 рік: віце-чемпіонські регалії для головної команди київського клубу (найперший випадок, коли футболістам дісталися й індивідуальні відзнаки – до того призери союзних змагань отримували червоні прапори від спорткомітету). 1954 рік: історичний, бо взагалі найперший, кубковий тріумф української команди. Нарешті, 1961 рік: футбольне золото союзного ґатунку – на берегах Дніпра!.. Макарова по праву вважали одним із найкращих європейських голкіперів 50-х років. Однак закріпитися в союзній збірній, до складу якої київського динамівця запрошували доволі часто, було неможливо і для нього, і для решти обдарованих тогочасних майстрів: стражем воріт номер один вважався легендарний Лев Яшин. Московському одноклубникові навіть за рівних умов керманичі радянського футболу віддавали перевагу беззаперечно… Макаров і після завершення турнірної кар’єри залишився вірним улюбленій грі. Став заслуженим тренером України, працюючи з юними динамівцями. А потім багато років очолював футбольний відділ у профспілкових спортивних товариствах. Помер улюбленець київської публіки восени 1995 року, а вже в лютому наступного Київська обласна федерація футболу започаткувала традиційний турнір, присвячений пам’яті Олега Олександровича Макарова. Його називають «оглядинами з видом на весну» й розцінюють як репетицію календарних змагань.