Два місяці без Шовковського будуть «Динамо» та національна команда

Те, що трапилося в Об’єднаних Арабських Еміратах, не можна було уявити навіть у найстрашнішому сні: нашому першому номерові зламали ключицю. Учора в Києві Шовковського прооперували. За попередньою інформацією – успішно. Проте повернутися до гри страж воріт київського «Динамо» та національної команди України зможе хіба що в квітні. В кращому разі.

Жертва передсезонної мотивації

Матч із російським клубом «Москва» був товариським, а отже, про перемогу за будь-яку ціну не йшлося. Проте передсезонні збори мають свою специфіку: конкуренція за місце в основному складі, тобто – за значно вигідніші умови контракту, змушує футболістів викладатися сповна в кожному ігровому епізоді. Судячи з усього, саме так був мотивований росіянин Роман Адамов, який буквально під завісу спарингу зіткнувся з Олександром Шовковським на високій швидкості. Динамівський страж воріт стати на ноги самотужки не зміг, а лікарі уже після попереднього огляду скрушно захитали головами… Найкращий голкіпер українського футболу не дограв до кінця найпершого цьогорічного матчу лише дві хвилини, а ретельний медогляд у солідній еміратській клініці підтвердив найгірші передчуття: в голкіпера виявилася зламаною ключиця, та ще й з незначним зміщенням. За таких ситуацій лікування може тривати від одного до трьох місяців. Медики поки що не поспішають ні з прогнозами, ні з оцінками можливого розвитку подій. Та зрозуміло, що принаймні два місяці динамівець таки буде поза грою.

Рева, Старцев або Хомутовський

Шовковський останнім часом не мав повноцінної заміни ні в рідному клубі, ні в національній команді. «Жовто-блакитна» дружина влітку та восени використовувала в ролі дублера молодого криворіжця Максима Старцева. Беззаперечно талановитого, проте, як кажуть в таких випадках фахівці, «сирого». Ще гіршою виявилася ситуація в «Динамо». Другим номером був 31-річний Тарас Луценко, який ніколи не мав достатньої ігрової практики на високому рівні, а третім – юний Олександр Рибка: здібний, але взагалі «необстріляний» в дорослому футболі. За спиною в бездоганного останнім часом Шовковського воротарська проблема значною не здавалася. Та грім, як відомо, й серед зими буває… Вихід із ситуації динамівці почали шукати миттєво. «Найближчий» варіант – повернення з оренди досвідченого Віталія Реви, який намагався працевлаштуватися в «Арсеналі», засвідчив, що на Луценка тренери «блакитно-білих» покластися не можуть. Але зрозуміло, що й Ревою справа не вичерпається. Так, для колишнього воротаря національної команди це шанс, однак у Києві давно вважають, що навіть Шовковському потрібний гідний партнер, який грав би з ним позмінно. Тож не виключено, що в критичній ситуації керівництво клубу таки повернеться до переговорів із «Кривбасом» про придбання Старцева. Чи зробить все можливе, щоб на берегах Дніпра таки з’явився білорус Василь Хомутовський, який виступає в Румунії, проте давно входить до кола інтересів «Динамо». Хоча не виключений і зовсім непрогнозований варіант на зразок появи в українському клубі росіянина Олександра Філімонова кілька років тому. В одному не доводиться сумніватися: чужинця не слов’янського походження принаймні зараз очікувати не варто. Мовний бар’єр складний для всіх, але для голкіпера – подвійно.

Історичний приклад Рудакова

Ніби фатум переслідує воротарів київського «Динамо» перед світовими прем’єрами!.. Симпатики зі стажем, звичайно, нас зрозуміють. 1970 року, на мундіалі в Мексиці, першим номером радянської збірної мав стати наш Євген Рудаков. Але під час турне Південною Америкою динамівському стражеві воріт зламали… ключицю і мексиканські баталії він спостерігав лише за телетрансляціями. Нагадуємо про це не тому, щоб зайвий раз поспівчувати Шовковському. Навпаки, ми віримо, що все буде гаразд і Сашко таки зіграє на німецьких стадіонах. Адже часу на лікування та післяопераційне відновлення в першого номера значно більше, ніж було тридцять п’ять років тому в його славнозвісного земляка та попередника. Дай, Боже, всього найкращого загальноукраїнському улюбленцеві Сашкові Шовковському… Проте згадка про події схожі, хай і давні, також доречна. Запитайте в старожилів уболівальницького корпусу, що сталося з Євгеном Рудаковим після злощасного 1970 року. І вони вам обов’язково розкажуть про те, що наступного року Рудаков став героєм євроматчу з іспанцями в Севільї, а за підсумками сезону був проголошений футболістом номер один у Союзі. І що славно та неабияк майстерно захищав останній футбольний рубіж аж до 1977 року включно, увінчавши свою кар’єру тріумфом у Кубкові кубків і Суперкубкові УЄФА… Не сумуй, Олександре! Твої найкращі сезони – ще попереду.