У під’їзді № 5

Затишно і приємно живеться в тих будинках, котрі люблять, точніше – про котрі піклуються не лише жеки, а й мешканці. Як от із п’ятого під’їзду на вулиці Маршала Гречка, 8-д. Влітку затишні подвір’я нагадують дачні – квітники, альтанки, сповиті виноградом, лавочки. А нині під’їзд прикрашено в зимовому стилі, поки що новорічному – ялиночка, «дощик»! І все це люди роблять власноруч, із власної ініціативи. Ті, кому не байдужі лад у своєму помешканні та порядок у під’їзді, в дворі. Без перебільшення скажу: на таких людях і країна тримається.

«Мотором» під’їздівського самоврядування, звісно, вам назвуть Євдокію Михайлівну Дубіну. І не скажеш, що цій беручкій жіночці незабаром вісімдесят.
– Вона не дає нам теревенити, як ото збираються пенсіонери біля своїх під’їздів, – розповідає її сусідка Олена Антонівна. – Сама без діла не звикла сидіти і нам не дозволяє: такий в людини заміс, так нелегке життя її вишколило. У теплу пору щоденно поливаємо квіти, підв’язуємо їх, просапуємо. Завжди яскраво пофарбовані лавочки. Із сусідніх будинків люди приходять, аби сфотографуватися в прекрасному природному інтер’єрі. І для поточних ремонтів під’їзду мобілізуємо жильців і їхні кошти. Виходить, що й це робимо власноруч.

Наша подруга й сусідка Валентина Олександрівна Колесник – взагалі самостійниця. Ремонт на першому поверсі – її справа. За власний кошт закуповує будматеріали, фарби, чотирі дні роботи – і під’їзд як у новому будинку. Та ні, мабуть, що кращий. Минулої осені наші пенсіонери пофарбували навіть східці. Тепер враження, що вони встелені килимовою доріжкою.

Самі й підтримуємо такий затишок: по черзі прибираємо в під’їзді.

Може, дехто подивується: навіщо цим спрацьованим за довгий вік жіночкам ще й оці прибудинкові клопоти? Якщо до душі, то й не обтяжливі. Вміють дружні сусіди з п’ятого під’їзду й розраду собі дати. Разом відзначають дні народження, у затишній альтанці теплої днини влаштовують скромні застілля, обмінюючись «фірмовими» стравами, обов’язково співають.

Від себе скажемо, тямущий начальник жеку міг би якось винагороджувати таких людей, популяризовувати їхнє самоврядування. Дивись й інших такий чудовий приклад згуртував би.

Тетяна КОСТИКОВА