19 ciчня 2006 року, четвер №9 (17667) останнiй номер RSS
Головна КИЇВ ПОДРОБИЦІ МЕДМІСТЕЧКО ПОСТАТЬ ПРАВО КУЛЬТУРА ДОБРИВЕЧІР

 ПРАВО
19.01.2006

Смертельна материнська нелюбов


Ніхто з людей не поцікавиться в 3-річного Сергійка та 5-річного Максимка, де їхні мама й тато. Жахливу сімейну таємницю щосили намагаються приховати від малечі. Однак вони й самі розкажуть вам, зрозуміло, не усвідомлюючи поки що суті слів: мама потрапила за ґрати, а братик Віталик загинув через неї.

– Що поробиш, – зітхає із сумом Лідія Василівна. – Хіба ж злим язикам затулиш рота. Все одно знайдуться такі, що й діток не посоромляться…

Бідолашна 50-річна жінка багато горя натерпілася від людей. Спочатку намагалася пояснити людям, що ні в чому не винна. Благала, аби не засуджували. Проте все марно… Згодом змирилася з тяжкою долею. Намагалася не помічати ненависних поглядів, не чути перешіптувань за спиною. Тільки декому цього замало. Перестріваючи дітей, розповідають, яка в них погана мама. Випитували в  малечі всі подробиці, а ті розповідали, бо ж не усвідомлювали, що ж це коїться навколо.

– Вікторія наробила багато горя, – говорить Лідія Василівна. – Хай уже мене обходять десятою дорогою,  кажучи, що  виростила вбивцю. Але ж за що дітям помстилася? Одного вбила, а двом іншим змалечку понівечила долі. Звісно, поки ще  вони не усвідомлюють значення отих жахливих слів «в’язниця» та «вбивця». Але, що буде, коли підростуть, підуть до школи й зрозуміють усе, що наробила мати. Цього мені, мабуть, не пережити.

Збулося незаплановане

Лідія Василівна доньку змалечку вчила, що красти та брехати – гріх. Вікторія слухала матір. У школі була найкращою. І в поведінці, і в навчанні. Вчителі їй пророкували блискуче майбутнє. Але по завершенні навчання донька завагітніла. Тож думки про інститут довелося відкласти і присвятити себе дитині. Спочатку народився Максимко, потім на світ з’явився Сергійко. Згодом  вирішила народити ще й третю дитину: Вікторія дуже хотіла донечку, але знову був хлопчик. Тепер уже про навчання було годі й думати. На сімейній нараді вирішили:  хатня робота – на ній, фінансове забезпечення – на чоловікові. Тривало так недовго. Одноманітне життя швидко набридло чоловікові. З часом на обличчі коханої почав помічати зморшки, а колись вважав її  найвродливішою на землі. Одначе душевні переживання тримав при собі. Усе ж діток треба ставити на ноги. Так і жили, поки не зустрів іншу жінку, в яку закохався, немов юнак.
Якось господар повернувся додому похмурий. Покликав дружину на кухню і повідомив, що розлучатися з нею не збирається – не хоче дітей  залишати, – але й жити під одним дахом із Вікторією не буде.

Жінка жахнулася. Перед очима постала величезна прірва, куди стрімголов хотіла кинутися. Вікторія не була готова залишитися  сама з трьома дітьми на руках…

Люті сльози

– Від самогубства Вікторію врятувала її мама, – розповідає сусідка Лідії Василівни, жителька міста Славутич Марина К. –  Вмовляла доньку схаменутися, не робити непоправного, казала, що разом здолають усі біди. Догляд за дітками переклала на свої плечі, аби Вікторія не зламалася й мала змогу поступово змиритися зі своїм становищем. Пізніше вона збагне, що вчинила помилку. Не варто було давати Вікторії багато вільного часу, коли та перебувала в депресії.
А вона аж ніяк не мирилася із самотністю. Спочатку почала шукати пару. Понад усе кортіло помститися зраднику й довести, що потрібна якщо не йому, то іншому. Однак хлопці не наважувалися розпочинати з нею серйозних стосунків. Як тільки дізнавалися, що має трьох дітей, враз тікали від такої небажаної відповідальності.

Після марних спроб і намагань влаштувати своє щастя, Вікторія нарешті збагнула, що нікому не потрібна. Горе почала заливати алкоголем. Із часом не було такого вечора, аби з подругою не сиділа за чаркою оковитої. Коли ж Лідія Василівна збагнула, що донька летить у прірву й не має жодного бажання рятуватися, вдарила на сполох. Нагадала про дітей та материнські обов’язки. Силоміць примушувала сидіти з малечею. Однак Вікторія все більше виявляла до малюків агресію. Коли була на підпитку кричала на бідолашних, звинувачувала  у всіх бідах. А вони, не розуміючи  нічого,  гірко плакали. Вікторія ще більше дратувалася й била  маленьких нащадків.

Убивство сина

Якось Вікторія взяла із собою до подруги п’ятирічного Володимира. Жінки пиячили, а дитина тихенько лежала на ліжку. Потім хлопчик заплакав. Сп’яніла матір саме розповідала подрузі про тяжку долю. Маля не замовкало. Роздратована жінка зі словами «От бачиш, ці звірята не дають мені ані дихати, ані жити» кинулася до дитини. Вхопивши її,  почала бити головою об бильце ліжка. Хлопчик раптово затих. Жінки не одразу усвідомили, що він мертвий. Пізніше намагалися якось зарадити малюкові, але було пізно. Не допомогли, на жаль, і лікарі. У Володимира утворилася велика гематома мозку. Горе-матір затримали. Їй інкримінується стаття 121 ККУ  (умисне тяжке тілесне ушкодження). Однак психологи стверджують, що Вікторії потрібно було вчасно звернутися по допомогу.  Мовляв, її депресивний стан під впливом алкоголю перейшов у стадію афекту і жінка не усвідомлювала, що коїть.

Сергія з Максимком тепер виховуватиме бабуся. Лише їй потрібні ці  діти, адже батькові вони також заважатимуть жити. Бідолашна жінка мріє лише про одне – ще трохи протриматися на цьому світі, аби встигнути поставити на ноги онуків, бо без неї, впевнена, їх виховуватиме вулиця.

Ірина Анатолівна Малиш


19.01.2006   Надягаймо краватки!.


19.01.2006   Не маячня, а маневри.




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.