19 ciчня 2006 року, четвер №9 (17667) останнiй номер RSS
Головна КИЇВ ПОДРОБИЦІ МЕДМІСТЕЧКО ПОСТАТЬ ПРАВО КУЛЬТУРА ДОБРИВЕЧІР

 ПРАВО
19.01.2006

Надягаймо краватки!


Конфлікт навколо гідрографічних об’єктів, розташованих на узбережжі Чорного моря, продовжується. У його орбіту втягнуто дипломатів, громадських діячів, експертів, працівників ЗМІ.

Кожен із них має з приводу проблеми свою думку. Дехто навіть вважає, що в Україні майже не залишилося спеціалістів, здатних обслуговувати такі об’єкти. Але є в цій суперечці одна закономірність – громадяни України розглядають так зване захоплення споруд портової інфраструктури моряками сусідньої держави як нонсенс. Справді, хіба може бути на українській землі  українське ж майно чужоземним! Закон нашої держави забороняє віддавати національне надбання навіть в оренду.  Водночас громадяни Росії, які виконують свої службові обов’язки на базі Чорноморського флоту РФ в Україні, в один голос ствер-джують, що нічого протиправного не коїться. Оскільки соломонове вирішення будь-якої суперечки вимагає знання позицій обох сторін, нам не стане на заваді розповісти читачам, які ж доводи, скажімо, російських віськових посадовців, котрі проходять службу в Севастополі. Тим більше, розібратися, що до чого, вимагає і вище керівництво України.

Мій співрозмовник – один із помічників командувача Чорноморського флоту Росії адмірала О.Татаринова. Він побажав, аби його прізвище не називалося.

– Вважаю, – каже посадовець, – що в цю справу привнесено багато емоцій. Якщо їх відкинути, обов’язково натрапиш на документ (базову угоду) про параметри розподілу Чорноморського флоту, який має багато додатків – усі ці документи датовано 1997 роком. Діють вони протягом десятирічччя. Згідно з цією угодою, підписаною українською і російською сторонами, 65 відсотків гідрографічних об’єктів регіону контролює Україна. Всі інші – російський Чорноморський флот. Жодних актів про передачу споруд не існує. До речі, у додатку №2 до міждержавної угоди сказано, що військове містечко Я-13 у Ялті, навколо якого розгорнулися словесні баталії, залишається у підпорядкуванні Чорноморського флоту.

– Які кошти сплачує Росія за довгострокову оренду об’єктів?

– 98 мільйонів доларів на рік. Із них сплачується і зарплата обслуговуючому персоналу.

– Є думка, що в Україні перевелися спеціалісти, здатні обслуговувати ці споруди і устаткування.

– Особисто я не згоден з такою думкою. В Україні багато висококваліфікованих фахівців цього профілю. Як правило, це професія сімейна. Люди живуть і працюють на маяках часто-густо упродовж усього життя, передаючи  дітям свої знання…

Така само позиція у більшості російських політиків і посадових осіб ВМФ Росії та її Чорноморського флоту. Не викликає сумнівів, що кожна із сторін відстоюватиме свою правду. В української ж сторони є дуже серйозні аргументи. Утім при ознайомленні із проблемою зблизька, не можна не помітити, що в нашому законодавстві не завжди все стикається. А тому, мабуть, настав час вирішувати спірне питання остаточно. Бо роками його намагалися вирішити на рівні бесід «без краваток». Надягаймо ж мерщій краватки!

Євген Іванович Хорунжий


19.01.2006   Не маячня, а маневри.


19.01.2006   Смертельна материнська нелюбов.




Статтi


Номери газети


Вакансiї


Контакти


Питання






© Вільна група "Як справи - Київ".

У разi використання матерiалiв сайту,
посилання на "Як справи - Київ" обов'язкове.